вальцит. Інструкція із застосування

Клініко-фармакологічна група

Противірусний препарат

Форма випуску, склад та упаковка

Пігулки, вкриті оболонкою рожевого кольору, опуклі, овальної форми, з літерами "VGC" з одного боку і цифрами "450" - з іншого.

В одній таблетці міститься:

активна речовина: валганцикловір 450 мг;

допоміжні речовини: повідон, кросповідон, целюлоза мікрокристалічна, стеаринова кислота (порошок).

Наповнювачі оболонки: гідроксипропілметилцелюлоза, діоксид титану (Е171), поліетиленгліколь, заліза оксид червоний (Е172), полісорбат, вода очищена.

60 шт. - флакони поліпропіленові (1) - картонні пачки.

Показання

- Лікування цитомегаловірусного ретиніту у хворих на СНІД;

- Профілактика ЦМВ-інфекції у пацієнтів після трансплантації органів.

Протипоказання

- Абсолютне число нейтрофілів менше 500/мкл;

- Число тромбоцитів менше 25 000/мкл;

- Рівень гемоглобіну нижче 80 г/л;

- кліренс креатиніну менше 10 мл/хв;

- Дитячий вік до 12 років;

- Вагітність;

- Період лактації (грудного вигодовування);

- Підвищена чутливість до валганцикловіру, ганцикловіру або будь-якого компонента препарату. Через подібну хімічну будову Вальциту та ацикловіру та валацикловіру можливі реакції перехресної чутливості до цих препаратів.

З обережністю слід призначати препарат при нирковій недостатності, пацієнтам похилого віку (безпека та ефективність не встановлені).

Дозування

Щоб уникнути передозування, необхідно суворо дотримуватися рекомендацій щодо дозування.

Стандартний режим дозування

Вальцит слід приймати внутрішньо під час їди. Вальцит швидко і великою мірою перетворюється на ганцикловір. Біодоступність ганцикловіру з Вальциту в 10 разів вища, ніж із капсул ганцикловіру, тому необхідно суворо дотримуватись описаного нижче режиму дозування Вальциту.

Індукційна терапія

У хворих з активним ЦМВ ретинітом рекомендована доза Вальциту становить 900 мг (2 таб. по 450 мг) 2 рази на добу протягом 21 дня. Тривала індукційна терапія збільшує ризик мієлотоксичності.

Підтримуюча терапія

Після індукційної терапії або у хворих на неактивний ЦМВ ретиніт рекомендована доза становить 900 мг (2 таб. по 450 мг) 1 раз на добу. Якщо перебіг ретиніту погіршується, курс індукційної терапії можна повторити.

Для профілактики ЦМВ інфекції після трансплантації органів рекомендована доза становить 900 мг (2 таб. по 450 мг) 1 раз на добу з 10-го дня до 100-ї доби після трансплантації.

Особливі вказівки щодо дозування

У пацієнтів із нирковою недостатністю необхідно ретельно контролювати вміст креатиніну сироватки або КК. Корекцію дози проводять залежно від КК.

Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі (КК менше 10 мл/хв), не рекомендується призначати Вальцит.

У пацієнтів з тяжкою лейкопенією, нейтропенією, анемією, тромбоцитопенією, панцитопенією, пригніченням кісткового мозку, апластичною анемією лікування не слід починати, якщо абсолютна кількість нейтрофілів менше 500 клітин/мкл або число тромбоцитів менше 25 000 клітин/мкл 80 г/л.

Передозування

У одного дорослого пацієнта застосування препарату протягом кількох днів у дозах, що не менше ніж у 10 разів перевищують рекомендовані для нього з урахуванням ураження нирок (зниження кліренсу креатиніну), розвинулося пригнічення кісткового мозку (медулярна аплазія) з летальним кінцем.

Можливо, передозування валганцикловіру може виявитися ознаками ниркової токсичності.

Зменшити концентрації валганцикловіру в плазмі у пацієнтів із передозуванням можна шляхом гемодіалізу та гідратації.

Передозування ганцикловіру, що вводиться внутрішньовенно

У ході клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування препарату були описані випадки передозування внутрішньовенного ганцикловіру. Деякі їх не супроводжувалися небажаними явищами. У більшості ж пацієнтів відзначалося одне або кілька з наступних небажаних явищ: гематологічна токсичність (панцитопенія, пригнічення кісткового мозку, медулярна аплазія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія), гепатотоксичність (гепатит, порушення функції печінки), нефротоксичність ураженням нирок, гостра ниркова недостатність, підвищення рівня креатиніну),

гастроінтестинальна токсичність (болі у животі, діарея, блювання), нейротоксичність (генералізований тремор, судоми).

Лікарська взаємодія

На моделі in situ кишкової проникності у щурів взаємодії валганцикловіру з валацикловіром, диданозином, нелфінавіром, циклоспорином, омепразолом та мікофенолату мофетилом не виявлено.

Валганцикловір перетворюється на ганцикловір, тому взаємодії, характерні для ганцикловіру, можуть очікуватись і при використанні Вальцита.

Зв'язування ганцикловіру з білками плазми становить лише 1-2%, тому реакцій, пов'язаних із заміщенням білкового зв'язування, не слід очікувати.

У хворих, які одночасно отримували ганцикловір та іміпенем/циластатин, відзначалися судоми. Спільного призначення цих препаратів слід уникати, якщо потенційні переваги не перевищують можливий ризик.

Одночасний пероральний прийом пробенециду може приблизно на 20% зменшувати нирковий кліренс ганцикловіру та статистично достовірно (40%) збільшувати його AUC. Це механізмом взаємодії - конкуренцією за канальцевую ниркову екскрецію. Хворих, які одночасно приймають пробенецид та Вальцит, необхідно спостерігати на предмет токсичності ганцикловіру.

При призначенні одночасно з пероральним ганцикловіром AUC зидовудину може небагато, але статистично достовірно зростати (17%); крім того, відзначається тенденція, хоча статистично недостовірна, зниження концентрацій ганцикловіру. Оскільки як зидовудін, так і ганцикловір можуть викликати нейтропенію та анемію, деякі пацієнти можуть не переносити одночасний прийом цих препаратів у повних дозах.

Виявлено, що концентрації диданозину в плазмі при одночасному як внутрішньовенному, так і пероральному застосуванні ганцикловіру стійко підвищуються. При прийомі ганцикловіру внутрішньо в дозі 3 г і 6 г/добу AUC диданозину зростала на 84-124%, а при внутрішньовенному введенні ганцикловіру в дозах 5-10 мг/кг/добу AUC диданозину збільшувалася на 38-67%. Це підвищення не можна пояснити конкуренцією за ниркову канальцеву екскрецію, оскільки відсоток виведення диданозину у своїй збільшувався. Причиною цього збільшення може бути підвищення біодоступності, або гальмування метаболізму. Клінічно значущого впливу концентрації ганцикловіру не відзначалося. Проте з урахуванням підвищення плазмових концентрацій диданозину у присутності ганцикловіру, слід ретельно спостерігати хворих щодо виникнення симптомів токсичної дії диданозина.

З урахуванням результатів дослідження з одноразового введення рекомендованої дози внутрішньовенного ганцикловіру та перорального прийому мікофенолату мофетилу, а також відомого впливу порушення функції нирок на фармакокінетику ганцикловіру та мікофенолату мофетилу, можна очікувати, що одночасне призначення цих препаратів, що конкурують у процесі підвищенню концентрації ганцикловіру та фенольного глюкуроніду мікофенольної кислоти. Істотної зміни фармакокінетики мікофенольної кислоти не очікується, коригувати дозу

мікофенолату мофетилу не потрібно. У хворих з порушенням функції нирок, які одночасно отримують ганцикловір та мікофенолату мофетил, необхідно дотримуватись рекомендацій щодо корекції дози ганцикловіру та проводити ретельне спостереження.

Зальцитабін збільшує AUC0-8 ганцикловіру, прийнятого внутрішньо, на 13%. Статистично значимих змін інших фармакокінетичних параметрів немає. Клінічно значущі зміни фармакокінетики зальцитабіну при одночасному пероральному прийомі ганцикловіру також були відсутні, незважаючи на невелике збільшення константи швидкості елімінації.

При одночасному прийомі ставудину та перорального ганцикловіру статистично значущої фармакокінетичної взаємодії не відзначається.

Триметоприм статистично достовірно (на 16.3%) зменшує нирковий кліренс перорального ганцикловіру, прийнятого внутрішньо, що супроводжується статистично достовірним зниженням швидкості термінальної елімінації та відповідним зростанням Т1/2 на 15%. Однак клінічна значущість цих змін є малоймовірною, оскільки AUC0-8 і Cmax при цьому не змінюються. Єдиною статистично достовірною зміною фармакокінетичних параметрів триметоприму при одночасному прийомі ганцикловіру було збільшення Cmin. Однак навряд це має клінічне значення, тому корекції дози не потрібно.

При порівнянні концентрацій циклоспорину перед прийомом наступної дози даних про те, що ганцикловір змінює фармакокінетику циклоспорину, отримано не було. Проте після початку застосування ганцикловіру відзначалося деяке підвищення максимального рівня креатиніну в сироватці.

Призначення ганцикловіру одночасно з іншими препаратами, що мають мієлосупресивний ефект або порушують функцію нирок (наприклад, дапсоном, пентамідином, флуцитозином, вінкрістином, вінбластином, адріаміцином, амфотерицином В, нуклеозидними аналогами та гідроксимочев. Тому ці препарати можна застосовувати одночасно з ганцикловіром лише у тому випадку, якщо потенційна користь перевищує можливий ризик.

Побічні дії

З боку травної системи: діарея, нудота, блювання, біль у животі, запор, біль у верхній половині живота, диспепсія, збільшення живота, асцит, порушення функції печінки.

З боку організму загалом: лихоманка, слабкість, набряки нижніх кінцівок, периферичні набряки, слабкість, зниження ваги, зниження апетиту, анорексія, кахексія, дегідратація, реакція відторгнення трансплантату.

З боку системи кровотворення: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія.

Інфекційні ускладнення: кандидоз ротової порожнини.

З боку центральної нервової системи та периферичної нервової системи: головний біль, безсоння, периферична невропатія, парестезії, тремор, запаморочення, депресія.

Дерматологічні реакції: дерматит, підвищене потовиділення (вночі), свербіж, акне.

З боку дихальної системи: задишка, продуктивний кашель, виділення з носа, плевральний випіт, фарингіт, назофарингіт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, пневмонія, пневмоцистна пневмонія.

З боку органу зору: відшарування сітківки, нечіткий зір.

З боку кістково-м'язової системи: біль у спині, артралгії, біль у кінцівках, судоми у м'язах.

З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, дизурія, інфекції сечових шляхів.

Серцево-судинна система: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія.

Лабораторні показники: гіперкреатинінемія, гіперкаліємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперглікемія, гіпофосфатемія, гіпокальціємія.

Інші: у післяопераційному періоді можливі ускладнення, біль після операції, інфекційні ускладнення післяопераційної рани, посилення дренажу рани, погане загоєння рани.

Особливі вказівки

В експериментальних дослідженнях на тваринах виявлено мутагенну, тератогенну, сперматоцидну та канцерогенну дію ганцикловіру. Вальцит слід вважати потенційним тератогеном та канцерогеном для людини, застосування якого може викликати вроджені вади розвитку та рак. Крім того, ймовірно, що вальцит може тимчасово або назавжди придушити сперматогенез.

У хворих, які отримують Вальцит (і ганцикловір), спостерігалися випадки тяжкої лейкопенії, нейтропенії, анемії, тромбоцитопенії, панцитопенії, пригнічення кісткового мозку та апластичної анемії. Лікування не слід починати, якщо абсолютна кількість нейтрофілів менше 500 клітин/мкл, або кількість тромбоцитів менше 25 000 клітин/мкл, а також рівень гемоглобіну нижче 80 г/л.

Не рекомендується призначати діти Вальцит. Фармакокінетичні характеристики, безпека та ефективність препарату в цій популяції не встановлена.

Біодоступність ганцикловіру з вальциту в 10 разів перевищує таку з капсул ганцикловіру. Ганцикловір не можна замінювати на вальцит у співвідношенні 1:1. Хворих, яких переводять з капсул ганцикловіру, слід інформувати про ризик передозування, якщо вони прийматимуть більше таблеток Вальциту, ніж рекомендовано.

У ході лікування рекомендується регулярно визначати розгорнуту формулу крові із тромбоцитами. Пацієнтам з тяжкою лейкопенією, нейтропенією, анемією або тромбоцитопепією рекомендується призначати гемопоетичні ростові фактори та/або переривати прийом препарату.

Пацієнтам із нирковою недостатністю потрібна корекція дози з урахуванням значення КК.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Судоми, седативні ефекти, запаморочення, атаксія або сплутаність свідомості, описані при лікуванні Вальцитом і ганцикловіром, можуть порушити здатність до виконання завдань, які потребують певного рівня неспання, включаючи керування автомобілем і роботу з машинами та механізмами.

При порушеннях функції нирок

У хворих з нирковою недостатністю необхідно ретельно моніторувати рівень креатиніну та сироватці або кліренс креатиніну. Корекцію дози проводять залежно від кліренсу креатиніну, як показано нижче.

Правила поводження з препаратом

Таблетки не можна розламувати чи подрібнювати. Оскільки Вальцит потенційно тератогенний і канцерогенний для людини, необхідно бути обережним, якщо таблетка розламалася. Слід уникати прямого контакту розламаної або подрібненої таблетки зі шкірою та слизовими оболонками. У разі такого контакту потрібно ретельно промити це місце водою з милом, при попаданні у вічі їх ретельно промивають водою.

Вагітність та лактація

Дослідження репродуктивної токсичності з валганцикловіром повторно не проводилися через швидке та повне перетворення препарату на ганцикловір. Ганцикловір порушує фертильність і має тератогенну дію у тварин.

Під час лікування слід рекомендувати жінкам дітородного віку використати надійні методи контрацепції. Чоловікам рекомендується використовувати бар'єрний метод контрацепції під час лікування Вальцитом та не менше 90 днів після його закінчення.

Безпека вальциту при вагітності у людини не встановлена. При вагітності призначення Вальциту слід уникати, якщо потенційний позитивний ефект для матері виправдовує можливий ризик для плода.

Пері- та постнатальний розвиток при використанні валганцикловіру та ганцикловіру не вивчалося, але не можна виключити можливість виведення ганцикловіру з грудним молоком та розвитку серйозних побічних реакцій у немовляти. Отже, з урахуванням потенційних переваг терапії Вальцитом для матері-годувальниці, необхідно прийняти рішення про відміну препарату або припинення грудного вигодовування.

Застосування у дитячому віці

Протипоказано: дитячий вік до 12 років.

Застосування у літньому віці

З обережністю слід призначати препарат пацієнтам похилого віку (безпека та ефективність не встановлені).

Умови та термін зберігання

Список Б. Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С. Термін придатності – 3 роки. Препарат не слід використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.