Акласта. Інструкція із застосування

Інструкція із застосування, протипоказання, склад

Діюча речовина:

Золедронова кислота* (Acidum zoledronicum)

Фармакологічна група

Кісткової резорбції інгібітор-бісфосфонат

Нозологічна класифікація (МКХ-10)

M80 Остеопороз з патологічним переломомM81.0 Постменопаузний остеопороз
M81.4 Лікарський остеопороз
M81.9 Остеопороз неуточнений
M88 Хвороба Педжета (кістків) [деформуючий остеїт]
M89.9 Хвороба кісток неуточнена
S72 Перелом стегнової кістки

Склад і форма випуску:

Розчин для інфузій 100 мл

золедронова кислота моногідрат 5,33 мг

(відповідає 5 мг золедронової кислоти безводної)

допоміжні речовини: маннітол; натрію цитрат; вода для ін'єкцій

у флаконах поліетиленових 100 мл; у пачці картонної 1 флакон

Опис лікарської форми

Прозорий безбарвний розчин

Фармакологічна дія

Фармакологічна дія - інгібуюча кісткова резорбція.

Показання препарату Акласта

постменопаузний остеопороз (для зниження ризику переломів стегнової кістки, хребців та позавертебральних переломів; для збільшення мінеральної щільності кістки);

профілактика нових переломів у чоловіків і жінок з переломами проксимального відділу стегнової кістки;
остеопороз у чоловіків;

профілактика та лікування остеопорозу, викликаного застосуванням кортикостероїдів;
профілактика постменопаузного остеопорозу (у пацієнток із остеопенією);
кісткова хвороба Педжету

Протипоказання

1. підвищена чутливість до золедронової кислоти, інших бісфосфонатів та інших компонентів препарату;

2. вагітність;

3. період лактації (грудне вигодовування);

4. дитячий та підлітковий вік до 18 років (т.к. безпека та ефективність застосування препарату Акласта у даної категорії пацієнтів не вивчалися);

5. тяжкі порушення мінерального обміну, включаючи гіпокальціємію;

6. тяжкі порушення функції нирок (Cl креатиніну <30 мл/хв), т.к. достатнього клінічного досвіду застосування препарату дана категорія пацієнтів не має.

Застосування при вагітності та годуванні груддю:

Препарат Акласту протипоказаний при вагітності та в період лактації (грудного вигодовування).

Дані щодо застосування золедронової кислоти у вагітних жінок відсутні.

В експериментальних дослідженнях показано наявність тератогенної дії одного з експериментальних видів гризунів. Потенційний ризик застосування у людини невідомий.

Побічні дії

Лікування різних видів остеопорозу, кісткової хвороби Педжету та профілактика нових переломів у чоловіків і жінок з переломами проксимального відділу стегнової кістки. При внутрішньовенному введенні 5 мг препарату Акласта 1 раз на рік для лікування постменопаузного остеопорозу у жінок профілактики нових переломів у чоловіків та жінок з переломами проксимального відділу стегнової кістки, для профілактики та лікування остеопорозу, викликаного застосуванням кортикостероїдів та для лікування кісткової хвороби Педжету більшість небажаних явищ (НЯ) були слабкими або помірно вираженими. Після внутрішньовенного введення препарату Акласта у даних хворих найчастіше спостерігалися наступні НЯ: тривалістю зазвичай не більше 3 днів («постдозні» симптоми) - лихоманка (18,1%), міалгії (9,4%), грипоподібний синдром ( 7,8%), артралгії (6,8%), біль голови (6,5%). Більшість вищезгаданих НЯ, що відзначалися протягом 3 днів після введення препарату, були слабкими або помірно вираженими. При повторному введенні препарату виразність даних НЯ значно зменшувалась. Нижче представлені НЯ, можливо пов'язані (на думку лікарів) із застосуванням препарату для лікування різних видів остеопорозу, кісткової хвороби Педжета та для профілактики нових переломів у чоловіків і жінок з переломами проксимального відділу стегнової кістки.

Частота розвитку даних НЯ оцінювалася наступним чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), включаючи окремі повідомлення.

З боку нервової системи: часто-головний біль, запаморочення; іноді - загальмованість *, парестезія, сонливість, тремор, непритомність.

З боку органів чуття: іноді — кон'юнктивіт, біль в очах, вертиго; рідко - увеїт, епісклерит, ірит.

З боку дихальної системи: Іноді - задишка *, кашель.

З боку травної системи: часто-нудота, блювання, діарея; інколи — анорексія*, зниження апетиту, диспепсія*, біль у животі*, сухість у роті, езофагіт*, гастроезофагеальний рефлюкс, біль у верхніх відділах живота, запори.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: іноді висип, гіпергідроз, свербіж, еритема.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: часто артралгії*, міалгії*; біль у кістках, біль у спині та кінцівках; іноді біль у ділянці шиї, набряк у ділянці суглобів*, м'язові спазми, біль у ділянці плечового поясу, біль у ділянці грудної клітки* м'язово-скелетного походження, слабкість у м'язах, скутість у м'язах* та суглобах*, артрити, м'язово- скелетний біль.

З боку сечовидільної системи: Іноді підвищення рівня креатиніну крові, півлакіурія, протеїнурія.

З боку системи кровотворення: іноді анемія.

З боку серцево-судинної системи: іноді - підвищення артеріального тиску, раптове почервоніння обличчя.

Інфекції та інвазії: іноді грип, назофарингіт.

З боку організму в цілому: дуже часто - підвищення температури; часто-грипоподібний синдром, озноб, підвищена стомлюваність*, астенія, біль*, загальне нездужання; нечасто - периферичні набряки, відчуття спраги *, підвищена збудливість *, біль у грудях (не пов'язана із захворюваннями серця).

* Примітка: в окремих дослідженнях частота даних НЯ збільшувалася наступним чином: дуже часто — міалгії, артралгії, підвищена стомлюваність, біль; часто загальмованість, задишка, диспепсія, езофагіт, біль у животі, гіпергідроз, скутість у м'язах, набряк у ділянці суглобів, біль у ділянці грудної клітки м'язово-скелетного походження, скутість у суглобах, анорексія, відчуття спраги, підвищена збудливість; нечасто-увеїт.

В ході окремих досліджень були зареєстровані такі НЯ, частота розвитку яких у групі препарату Акласта була нижчою, ніж у хворих, які не отримували препарат: почервоніння очей, підвищення вмісту С-реактивного білка, гіпокальціємія, смакові порушення, зубний біль, гастрит, відчуття сильного серцебиття , реакції у місці введення препарату

При застосуванні препарату Акласта у пацієнток з постменопаузним остеопорозом загальна частота розвитку фібриляції передсердь на фоні терапії препаратом Акласта становила 2,5% (96 осіб із 3862) порівняно з 1,9% (75 із 3852 хворих) у хворих, які не отримували лікування препаратом (група плацебо). У 1,3% хворих (51 пацієнтка з 3862), які отримували препарат Акласта, і у 0,6% (22 особи з 3852) у групі плацебо дане небажане явище було розцінене як серйозне. Причину підвищення частоти фібриляції передсердь на фоні терапії препаратом Акласта в цьому дослідженні не встановлено. Підвищення частоти фібриляції передсердь порівняно з плацебо, зазначене у цьому дослідженні, не було виявлено в інших клінічних дослідженнях золедронової кислоти.

Профілактика постменопаузального остеопорозу

При застосуванні препарату Акласта для профілактики постменопаузного остеопорозу (ПМО) загальний профіль безпеки препарату був порівняний з таким при лікуванні ПМО, за винятком НЯ, що виникали протягом 3 днів після інфузії: біль, лихоманка, озноб, міалгія, нудота, головний біль, підвищена утома , артралгія, частота яких була вищою у жінок, які отримували препарат для профілактики ПМВ Більшість цих НЯ були легким або середнім ступенем вираженості і проходили протягом 3 днів після прояву. При повторному введенні препарату виразність даних НЯ значно зменшувалась.

Нижче представлені НЯ, можливо пов'язані із застосуванням препарату для профілактика ПМВ (на думку лікарів):

1) НЯ, які відзначалися більш ніж 1 раз при введенні препарату Акласта для профілактики ПМВ та не зареєстровані при застосуванні препарату для лікування різних видів остеопорозу, кісткової хвороби Педжету та для профілактики нових переломів у чоловіків та жінок з переломами проксимального відділу стегнової кістки;

2) НЯ, частота яких була вищою у жінок, які отримували препарат для профілактики ПМВ (порівняно з іншими категоріями хворих).

Частота розвитку даних НЯ оцінювалася так: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, 1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100).

Психічні порушення: Іноді - тривога.

З боку нервової системи: дуже часто - головний біль; часто-тремор, загальмованість; нечасто - знижена чутливість, порушення смаку.

З боку органу зору: часто-кон'юнктивіт, біль в очах, ірит; нечасто - нечітке зір.

З боку травної системи: дуже часто нудота; часто-анорексія, біль у животі, біль у верхніх відділах живота, запор.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто підвищене потовиділення в нічний час.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: дуже часто міалгії; часто-кістково-м'язові болі, спазм м'язів, біль у ділянці грудної клітини м'язово-скелетного походження, біль у ділянці щелепи, біль у ділянці шиї; нечасто біль у боці.

З боку організму в цілому і реакції в місці введення препарату: дуже часто - біль, озноб; часто-периферичні набряки, реакції в місці введення препарату, некардіальний біль в області грудної клітини.

Зміна результатів лабораторних досліджень

У пацієнток з постменопаузним остеопорозом на фоні застосування препарату Акласта у 0,2% випадків відзначалося зниження концентрації кальцію (1,87 ммоль/л) у сироватці крові, клінічних ознак гіпокальціємії при цьому не спостерігалося.

При застосуванні препарату у хворих з переломами стегнової кістки, при остеопорозі у чоловіків та остеопорозі, викликаному прийомом кортикостероїдів, не відзначалося зниження концентрації кальцію в плазмі крові 1,87 ммоль/л.

При застосуванні препарату у хворих на профілактику постменопаузного остеопорозу не відзначалося зниження концентрації кальцію в плазмі крові – 1,87 ммоль/л. У пацієнтів із хворобою Педжета приблизно в 1% випадків виявлялася минуща гіпокальціємія, що супроводжувалася клінічними проявами.

Порушення функцій нирок. При внутрішньовенному введенні бісфосфонатів, включаючи золедронову кислоту, відзначалися випадки порушення функції нирок, що виявлялися підвищенням концентрації креатиніну крові і в окремих випадках гострою нирковою недостатністю. Порушення функції нирок на фоні застосування золедронової кислоти спостерігалося у хворих з наявністю ниркової патології в анамнезі, або додаткових факторів ризику (наприклад, онкологічних захворювань, які потребують проведення хіміотерапії, застосування нефротоксичних препаратів, діуретиків або тяжкої дегідратації). Більшість таких пацієнтів отримували терапію золедроновою кислотою в дозі 4 мг кожні 3-4 тижні, однак у ряді випадків порушення функції нирок відзначалося після одноразового застосування золедронової кислоти. При терапії препаратом Акласта протягом 3 років у хворих на постменопаузний остеопороз частота підвищення вмісту креатиніну в плазмі крові та розвитку ниркової недостатності не відрізнялася від такої при застосуванні плацебо. У пацієнток, які отримували препарат Акласта, дещо частіше спостерігалося тимчасове підвищення концентрації креатиніну крові протягом 10 днів після інфузії порівняно з плацебо (1,8 та 0,8% відповідно).

При застосуванні препарату Акласта протягом 2 років у чоловіків з остеопорозом частота зміни кліренсу креатиніну та розвитку порушень функції нирок була подібною до такої в групі алендронової кислоти.

У хворих з остеопорозом, викликаним застосуванням кортикостероїдів, на фоні терапії препаратом Акласта частота зміни кліренсу креатиніну та розвитку порушень функції нирок була подібною до такої в групі різедронової кислоти.

Реакції у місці введення препарату. При застосуванні препарату Акласта у пацієнток з постменопаузним остеопорозом у 0,7% випадків відзначалися почервоніння, набряклість та/або болючість у місці введення.

У хворих з переломами стегнової кістки частота розвитку реакцій у місці введення препарату була порівнянна з такою у групі плацебо. При лікуванні остеопорозу у чоловіків частота розвитку реакцій у місці введення препарату Акласта становила 2,6% (порівняно з 1,4% у групі алендронової кислоти). У хворих з остеопорозом, викликаним застосуванням глюкокортикостероїдів, не відзначалося реакцій у місці введення препарату. При застосуванні препарату для профілактики постменопаузного остеопорозу частота розвитку реакцій у місці введення препарату Акласта становила 1,1% (порівняно з 2,0% у групі плацебо).

Остеонекроз щелепи. Випадки розвитку остеонекрозу (найчастіше – щелепи) мали місце в основному у онкологічних пацієнтів, які отримують лікування бісфосфонатами, після екстракції зуба або інших стоматологічних маніпуляцій. Більшість хворих мали симптоми місцевого інфекційно-запального процесу, включаючи остеомієліт. У клінічних дослідженнях у хворих з остеопорозом випадок остеонекрозу щелепи мав місце у 1 пацієнтки, яка приймала препарат Акласта, та у 2 хворих, які приймали плацебо. У всіх трьох випадках зазначалося дозвіл процесу. При застосуванні препарату Акласта у хворих з переломами стегнової кістки, при остеопорозі у чоловіків та остеопорозі, викликаному прийомом глюкокортикоїдів, а також при застосуванні препарату для профілактики постменопаузного остеопорозу не відзначалося випадків розвитку остеонекрозу щелепи.

Особливі повідомлення про небажані явища

На тлі терапії препаратом Акласта у клінічній практиці відзначалися наступні НЯ без вказівок на причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням препарату (частота НЯ не встановлена): реакції гіперчутливості, включаючи в окремих випадках бронхообструкцію, кропив'янку, ангіоневротичний набряк та окремі повідомлення про розвиток анафілактичних реакцій, т.ч. анафілактичного шоку У поодиноких випадках при застосуванні препарату Акласта в клінічній практиці у пацієнтів відзначалися порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність, що потребує проведення гемодіалізу, особливо у хворих з наявністю або ниркової патології в анамнезі, або додаткових факторів ризику (наприклад при супутній терапії нефротоксичними препаратами, при тяжкій дегідратації).

У дуже рідкісних випадках повідомлялося про розвиток наступних НЯ: дегідратація внаслідок лихоманки, блювання та діареї, що виникають після введення препарату; виражене зниження АТ у пацієнтів з факторами ризику, остеонекроз щелепи, склерит та запалення в ділянці очниці.

Взаємодія

Спеціальних досліджень щодо вивчення взаємодії золедронової кислоти з іншими лікарськими препаратами не проводилося. Золедронова кислота не піддається системному метаболізму та не впливає на ізоферменти цитохрому Р450 людини in vitro.
Золедронова кислота характеризується невисоким ступенем зв'язування з білками плазми (приблизно 43-55%); взаємодія внаслідок витіснення препаратів з високим ступенем зв'язування з білками із місць зв'язування малоймовірно.

Золедронова кислота виводиться нирками. Слід бути обережними при одночасному застосуванні препарату Акласта з препаратами, здатними надавати значний вплив на функцію нирок (наприклад з аміноглікозидами), та препаратами, що викликають дегідратацію (наприклад з діуретиками). У пацієнтів з порушеннями ниркової функції при застосуванні препарату Акласта разом із препаратами, які виводяться переважно нирками, можливе підвищення системної біодоступності цих лікарських засобів.

Фармацевтична взаємодія та сумісність

Розчин препарату Акласта несумісний з розчинами, що містять кальцій (наприклад, в одній системі для внутрішньовенного краплинного введення).

Передозування:

В даний час існує обмежені клінічні дані щодо випадків передозування препаратом. Пацієнти, які отримали дозу препарату, що перевищує рекомендовану, повинні бути під наглядом лікаря.

Симптоми: при гострому передозуванні золедронової кислоти (обмежені дані) відзначалися порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність, гіпокальціємію, гіпофосфатемію, гіпомагніємію.

Лікування: у разі передозування препарату, що супроводжується клінічною симптоматикою (оніміння, відчуття поколювання, особливо в області рота, м'язові спазми і т.д.), показано внутрішньовенне введення розчинів, що містять іони кальцію, магнію і фосфати.

Спосіб застосування та дози

В/в, за допомогою клапанної інфузійної системи, що забезпечує постійну швидкість інфузії, протягом не менше 15 хв. Перед введенням препарату Акласта необхідно забезпечити адекватну гідратацію організму. Це особливо важливо для пацієнтів віком від 65 років, а також у хворих, які отримують терапію діуретиками.

Для лікування постменопаузного остеопорозу у жінок і остеопорозу у чоловіків рекомендована доза препарату Акласта становить 5 мг (вміст одного флакона препарату — 100 мл розчину) внутрішньовенно 1 раз на рік. Якщо надходження в організм кальцію та вітаміну D з їжею недостатньо, пацієнтам слід додатково призначити препарати кальцію та вітаміну D.

Для профілактики повторних переломів у хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки рекомендована доза препарату Акласта становить 5 мг (вміст одного флакона препарату - 100 мл розчину) внутрішньовенно 1 раз на рік. Пацієнтам з недавнім (до 90 днів) переломом проксимального відділу стегнової кістки рекомендується за 2 тижні до інфузії препарату Акласта одноразово прийняти вітамін D у високих дозах (від 50000 до 125000 ME перорально або внутрішньом'язово). Після одноразового застосування вітаміну D у високих дозах хворим рекомендується протягом 14 днів до інфузії препарату Акласта щодня приймати внутрішньо препарати кальцію (1000 мг на добу) та вітаміну D (800 ME на добу). Після інфузії протягом року пацієнтам також слід приймати препарати кальцію та вітаміну D.

За даними клінічних досліджень, найкращі результати збільшення мінеральної щільності кісткової тканини були досягнуті при введенні препарату Акласта в період від 6 до 12 тижнів після хірургічного втручання з приводу перелому стегнової кістки. Для лікування остеопорозу, викликаного застосуванням кортикостероїдів, рекомендована доза препарату Акласта становить 5 мг (вміст одного флакона препарату — 100 мл розчину) внутрішньовенно 1 раз на рік. Якщо надходження в організм кальцію та вітаміну D з їжею недостатньо, пацієнткам з остеопорозом слід додатково призначити препарати кальцію та вітаміну D.

Для профілактики постменопаузного остеопорозу рекомендована доза препарату Акласта становить 5 мг (вміст одного флакона препарату - 100 мл розчину) внутрішньовенно 1 раз на 2 роки. Для ухвалення рішення про необхідність проведення повторної інфузії повинна проводитись щорічна оцінка ризику виникнення переломів та оцінка клінічної відповіді на терапію.

Для профілактики постменопаузного остеопорозу дуже важливе достатнє надходження в організм кальцію та вітаміну D. У разі, якщо їх надходження з їжею недостатнє, рекомендується додатковий прийом препаратів кальцію та вітаміну D.

Для лікування кісткової хвороби Педжету рекомендується одноразове введення 5 мг препарату Акласта внутрішньовенно. Так як кісткова хвороба Педжета характеризується високим рівнем кісткового обміну, всім пацієнтам з цим захворюванням рекомендується приймати добову норму кальцію (як мінімум по 500 мг елементарного кальцію 2 рази на добу) і вітаміну D протягом перших 10 днів після введення препарату Акласта.

Повторне лікування препаратом Акласта кісткової хвороби Педжета. В даний час спеціальних рекомендацій щодо проведення повторного лікування кісткової хвороби Педжета немає. У хворих, які відповіли на терапію препаратом Акласта, після одноразового введення спостерігався тривалий період ремісії.

Можливість повторного введення препарату Акласта може бути розглянута у разі виявлення у хворих на рецидив захворювання на підставі наступних критеріїв: відсутність нормалізації активності ЛФ сироватки, підвищення її активності в динаміці, а також наявності клінічних ознак кісткової хвороби Педжету, що виявляються при медичному обстеженні через 12 місяців першої дози препарату Акласта.

Пацієнти з порушеннями функції нирок. У пацієнтів з Cl креатиніну 35 мл/хв не потрібна корекція дози препарату.

Пацієнти з порушеннями функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції печінки не потрібна корекція дози препарату.

Пацієнти похилого віку (65 років). Корекція дози препарату не потрібна, оскільки біодоступність, розподіл і виведення препарату у хворих різного віку мають подібний характер.

Вказівки щодо використання препарату.

При підготовці та проведенні інфузії слід дотримуватися правил асептики. До введення препарату Акласта слід візуально оцінити якість та колір розчину. Препарат не можна використовувати при зміні кольору або появі видимих частинок, що не розчиняються. Препарат Акласту не слід змішувати або вводити разом з іншими препаратами. Не можна допускати контакту Акласту з будь-якими розчинами, що містять кальцій або будь-які інші двовалентні катіони. Для введення препарату слід використовувати окрему систему для інфузій. Після закінчення інфузії препарату Акласта невикористаний розчин, що залишився у флаконі, не можна застосовувати.

Розчин препарату Акласта бажано використовувати безпосередньо після відкриття флакона. Невикористаний одразу розчин можна зберігати в холодильнику при температурі 2-8 °C не більше 24 год. У разі якщо охолоджений, перед введенням його слід витримати в приміщенні до досягнення кімнатної температури.