Абіліфай. Інструкція із застосування

Клініко-фармакологічна група

Антипсихотичний препарат (нейролептик).

Форма випуску, склад та упаковка

Таблетки блакитного кольору, прямокутні, із закругленими краями, з маркуванням "А-007" та "5" на одній стороні.

У 1 таблетці міститься:

активна речовина: арипіпразол – 5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, гіпролоза, магнію стеарат, лак алюмінієвий блакитний.

7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.

Таблетки рожевого кольору, прямокутні, із закругленими краями, з маркуванням "А-008" та "10" на одній стороні.

У 1 таблетці міститься:

активна речовина: арипіпразол – 10 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, гіпролоза, магнію стеарат, барвник заліза оксид червоний.

7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.

Таблетки жовтого кольору, круглі, з фаскою, з маркуванням "А-009" та "15" на одній стороні.

У 1 таблетці міститься:

активна речовина: арипіпразол – 15 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, гіпролоза, магнію стеарат, барвник заліза оксид жовтий.

7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.

Таблетки білого або слабо-жовтого кольору, круглі, з фаскою, з маркуванням "А-010" та "20" на одній стороні.

У 1 таблетці міститься:

активна речовина: арипіпразол – 20 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, гіпролоза, магнію стеарат.

7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.

Таблетки рожевого кольору, круглі, з фаскою, з маркуванням "А-011" та "30" на одній стороні.

У 1 таблетці міститься:

активна речовина: арипіпразол – 30 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, гіпролоза, магнію стеарат, барвник заліза оксид червоний.

7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.

Показання

- шизофренія: гострі напади та підтримуюча терапія;

- біполярний розлад I типу: маніакальні епізоди та підтримуюча терапія з метою запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом I типу, які недавно перенесли маніакальний або змішаний епізод;

як доповнення до терапії препаратами літію або вальпроєвої кислоти для лікування маніакальних або змішаних епізодів за наявності психотичних симптомів або без них;

- Як доповнення до антидепресивної терапії при великому депресивному розладі.

Протипоказання

- Вік до 18 років;

- Підвищена чутливість до арипіпразолу та інших компонентів препарату.

З обережністю застосовувати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (з ІХС або перенесеним інфарктом міокарда, із серцевою недостатністю та порушеннями провідності), цереброваскулярними захворюваннями та станами, що привертають до артеріальної гіпотензії (зневоднення, гіповолемія та прийом ) у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії; у пацієнтів з судомними нападами або хворих на захворювання, при яких можливі судоми; у пацієнтів з підвищеним ризиком гіпертермії (наприклад, при інтенсивних фізичних навантаженнях, перегріванні, прийомі антихолінергічних препаратів, зневодненні через здатність нейролептиків порушувати терморегуляцію); у пацієнтів з підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії через ризик порушення моторної функції стравоходу та аспірації; у пацієнтів, які страждають на ожиріння, та із зазначенням на діабет у сімейному анамнезі.

Дозування

При шизофренії рекомендується призначати Абіліфай у початковій дозі 10-15 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. Підтримуюча доза становить 15 мг на добу. У клінічних дослідженнях показано ефективність препарату у дозах від 10 до 30 мг на добу.

При маніакальних епізодах при біполярному розладі як монотерапія рекомендована початкова доза становить 15 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. Зміна дози, за необхідності, слід проводити з інтервалом не менше 24 годин. У клінічних дослідженнях продемонстровано ефективність препарату в дозах 15-30 мг на добу при прийомі протягом 3-12 тижнів. Безпека препарату в дозах понад 30 мг на добу у клінічних дослідженнях не оцінювалася.

При спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом І типу та маніакальними або змішаними епізодами, у яких відзначалася стабілізація симптомів на фоні прийому препарату Абіліфай протягом 6 тижнів у дозі 15 мг/добу або 30 мг/добу при початковій дозі 30 мг/добу, потім - 6 місяців і далі – протягом 17 місяців, встановлено сприятливий ефект такої підтримуючої терапії. Слід періодично обстежити пацієнтів визначення необхідності продовження підтримуючої терапії.

Як доповнення до терапії препаратами літію або вальпроєвої кислоти рекомендована початкова доза Абіліфай - 15 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі. Залежно від клінічних показань, доза може бути збільшена до 30 мг на добу.

При великому депресивному розладі як додаткової терапії до лікування антидепресантами Абіліфай рекомендується призначати в початковій дозі 5 мг на добу. При необхідності та хорошій переносимості терапії добову дозу Абіліфаю можна щотижня збільшувати на 5 мг до максимальної – не більше 15 мг на добу.

Пацієнтам з нирковою недостатністю, печінковою недостатністю, пацієнтам віком від 65 років не потрібна корекція дози препарату.

Режим дозування для пацієнтів обох статей однаковий.

Режим дозування препарату для пацієнтів, що палять і не палять, однаковий.

Режим дозування при супутній терапії

При одночасному призначенні препарату Абіліфай та потужних інгібіторів ізоферментів CYP2D6 або CYP3A4 дозу препарату Абіліфай слід зменшити у 2 рази. При відміні інгібіторів ізоферментів CYP2D6 або CYP3A4 дозу препарату Абіліфай слід збільшити. Абіліфай слід застосовувати без зміни дози, якщо він призначений як додаткова терапія при великому депресивному розладі.

При одночасному застосуванні препарату Абіліфай та індукторів ізоферменту CYP3A4 дозу препарату Абіліфай слід збільшити у 2 рази. Додаткове збільшення дози Абіліфаю слід проводити з урахуванням клінічних показань. У разі відміни індукторів ізоферменту CYP3A4 дозу препарату Абіліфай слід зменшити.

При призначенні декількох препаратів, що інгібують ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6, слід розглянути можливість зменшення добової дози Абіліфаю.

Побічні дії

З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, тахікардія, брадикардія, серцебиття, інфаркт міокарда, подовження інтервалу QT, зупинка серця, крововиливу, фібриляція передсердь, серцева недостатність, AV-блокада, ішемія вен, флебіт, екстрасистолія, вазовагальний синдром, тріпотіння передсердь, тромбофлебіт, внутрішньочерепна кровотеча, ішемія головного мозку; дуже рідко - непритомність, підвищення артеріального тиску.

<і>З боку травної системи: нудота, втрата апетиту, посилення апетиту (при лікуванні депресії в комбінації з антидепресантами), диспепсія, блювання, запор, гіперсекреція слини, сухість у роті, тяжкість у животі, діарея, гастроентерит, утруднене ковтання, метеоризм, гастрит, зубний карієс, гінгівіт, геморой, шлунково-стравохідний рефлюкс, шлунково-кишкові крововиливи, періодонтальний абсцес, набряк язика, нетримання калу, коліт, ректальні крововиливи, стоматит, виразка, виразка, кандидоз слизової оболонки рота, відрижка, виразка шлунка, езофагіт, кровоточивість ясен, запалення язика, криваве блювання, кишкові кровотечі, виразка дванадцятипалої кишки, хейліт, збільшення печінки, прорив кишечнику; дуже рідко – підвищення активності АЛТ, АСТ та ЛФ, гепатит, жовтяниця, панкреатит, дисфагія.

З боку кістково-м'язової системи: артралгія, ригідність м'язів, міастенія, артрит, артроз, м'язова слабкість, м'язові спазми, бурсит, збільшення активності КФК, рабдоміоліз, тендиніт, тенобурсит, міалгія.

З боку ЦНС та периферичної нервової системи: безсоння, головний біль, акатизія (у пацієнтів з біполярним розладом та при лікуванні депресії у комбінації з антидепресантами), сонливість, запаморочення, тремор, екстрапірамідний синдром, психомоторне збудження, депресія , нервозність, ворожість, суїцидальні думки, маніакальні думки, сплутаність свідомості, опір виконанню пасивних рухів (синдром зубчастого колеса), летаргія, зниження концентрації уваги, седативна дія, дистонія, м'язові посмикування, парестезія, тремор кінцівок лібідо, панічні реакції, апатія, ослаблення пам'яті, ступор, амнезія, інсульт, гіперактивність, деперсоналізація, дискінезія, синдром "неспокійних ніг", міоклонус, пригнічений настрій, підвищені рефлекси, уповільнення мисленнєвої функції, підвищена чутливість до подразників, порушення ока , ейфорія, буккоглосальний синдром, акіне зія, пригнічення свідомості аж до втрати свідомості, знижені рефлекси, нав'язливі думки, ЗНС, розлад мови, судоми.

З боку дихальної системи: задишка, пневмонія, носова кровотеча, гикавка, ларингіт, кровохаркання, посилене виділення мокротиння, сухість слизової оболонки носа, набряк легень, легенева емболія, гіпоксія, дихальна недостатність, апное.

З боку органів чуття: нечіткість зору, світлобоязнь, біль у вухах, сухість очей, біль у очах, дзвін у вухах, запалення середнього вуха, катаракта, втрата смаку, блефарит, посилена сльозотеча, часте миготіння, зовнішній отит, амбліопія, глухота, диплопія, внутрішньоочні крововиливи.

З боку сечовивідної системи: цистит, прискорене сечовипускання, лейкорея, гематурія, дизурія, ниркова недостатність, альбумінурія, каміння в нирках, ніктурія, поліурія, позиви до сечовипускання, печіння в області сечівника; дуже рідко – нетримання сечі, затримка сечі.

З боку статевої системи: аменорея, передчасна еякуляція, вагінальна кровотеча, вагінальний кандидоз, маткова кровотеча, менорагія, болі в молочній залозі, цервіцит, галакторея, аноргазмія, печіння в області зовнішніх статевих органів, гіне залоз у чоловіків), болісна ерекція; дуже рідко – пріапізм.

З боку обміну речовин: зменшення маси тіла, зневоднення, набряк, гіперхолестеринемія, гіпокаліємія, гіперліпідемія, гіпоглікемія, спрага, підвищений вміст сечовини в крові, залізодефіцитна анемія, підвищення рівня ЛДГ, ожиріння, гіперкаліємія, подагра, гіперна , глюкозурія, ціаноз, закислення сечі, гіпонатріємія, гіперглікемія, діабетичний кетоацидоз, діабетична гіперосмолярна кома

Дерматологічні реакції: сухість шкіри, свербіж, шкірні виразки, акне, везикулобульозний (пухирчастий) висип, екзема, алопеція, псоріаз, себорея, макуло-папульозний висип, ексфоліативний дерматит, гіпергідроз.

Алергічні реакції: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, свербіж, кропив'янка, ларингоспазм.

З боку організму в цілому: астенія, втома, грипоподібний синдром, відчуття тремтіння в тілі, периферичні набряки, набряк обличчя, нездужання, світлочутливість, щелепні болі, озноб, скутість щелеп, напруга в грудях, біль у горлі , скутість у спині, тяжкість у голові, кандидоз, скутість у ділянці горла, синдром Мендельсона, тепловий удар, порушення температурної регуляції, пірексія, біль у грудній клітці, у шиї.

Передозування

У клінічних дослідженнях описано випадкове або навмисне передозування арипіпразолу з одноразовим прийомом до 1260 мг, які не супроводжувалися летальним кінцем. Симптоми: летаргія, підвищення артеріального тиску, сонливість, тахікардія, втрата свідомості. У госпіталізованих пацієнтів не виявлено клінічно значущих змін основних фізіологічних показників, лабораторних параметрів та ЕКГ.

Описано випадки передозування арипіпразолу у дітей (прийом до 195 мг). Потенційно небезпечними симптомами передозування є екстрапірамідні розлади і минуща втрата свідомості.

Лікування: контроль життєво важливих функцій, ЕКГ, підтримуюча терапія, забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенація, ефективна вентиляція легень, активоване вугілля, симптоматичне лікування, ретельне медичне спостереження до зникнення всіх симптомів. Даних щодо застосування гемодіалізу при передозуванні арипіпразолу немає; сприятливий ефект цього малоймовірний, т.к. арипіпразол не виводиться нирками у незміненому вигляді та значною мірою зв'язується з білками плазми.

Лікарська взаємодія

Не виявлено суттєвого впливу блокатора гістамінових H₂-рецепторів фамотидину, що викликає потужне пригнічення секреції соляної кислоти у шлунку, на фармакокінетику арипіпразолу.

Відомі різні шляхи метаболізму арипіпразолу, у т.ч. за участю ферментів CYP2D6 та CYP3A4. У дослідженнях у здорових добровольців потужні інгібітори CYP2D6 (хінідин) та CYP3A4 (кетоконазол) зменшували кліренс арипіпразолу при прийомі внутрішньо на 52% і 38% відповідно (при одночасному застосуванні з інгібіторами CYP3A4 та CYP2D6 слід зменшувати.

Прийом арипіпразолу в дозі 30 мг одночасно з карбамазепіном, потужним індуктором CYP3A4, супроводжувався зменшенням C_maxі AUC арипіпразолу на 68% і 73% відповідно, і зменшенням C_maxі AUC його активного метаболіту дегідроарипіпразолу на 69% та 71% відповідно. Очікується аналогічна дія й інших потужних індукторів CYP3A4 та CYP2D6.

У метаболізмі арипіпразолу in vitro не беруть участь ізоферменти CYP1A1, CYP1A2, CYP2A6, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19 і CYP2E1, у зв'язку з чим малоймовірно його взаємодію з препаратами та іншими факторами.

Одночасний прийом літію або вальпроату з арипіпразолом у дозі 30 мг 1 раз на добу не вплинув на клінічно значущий вплив на фармакокінетику арипіпразолу.

У клінічних дослідженнях арипіпразол у дозах 10-30 мг на добу не чинив значного впливу на метаболізм субстратів CYP2D6 (декстрометорфан), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол, варфарин) та CYP3A4 (декстрометорфан). Крім того, арипіпразол та його основний метаболіт дегідроарипіпразол не змінював метаболізм за участю ферменту CYP1A2 in vitro. Малоймовірно клінічно значущий вплив арипіпразолу на лікарські препарати, що метаболізуються за участю цих ізоферментів.

При одночасному застосуванні арипіпразолу (10-30 мг на добу) та ламотриджину (100-400 мг на добу) у пацієнтів з біполярним розладом не було змін фармакокінетики ламотриджину, тому корекція його дози не потрібна.

Арипіпразол не впливав на фармакокінетику есциталопраму та венлафаксину у здорових добровольців, тому корекція доз цих препаратів не потрібна при одночасному призначенні з арипіпразолом.

При застосуванні у пацієнтів з великим депресивним розладом арипіпразолу одночасно з флуоксетином (20-40 мг на добу), пароксетином (37.5 -50 мг на добу) та сертраліном (2-20 мг на добу) значних змін концентрацій антидепресантів у плазмі не виявлено.

Особливі вказівки

Схильність до суїцидальних думок та спроб характерна для пацієнтів з психозом, біполярним розладом та великим депресивним розладом, тому лікарська терапія має поєднуватись з ретельним медичним спостереженням. Абіліфай слід призначати у мінімальній ефективній дозі; це зменшить ризик передозування.

Ризик розвитку пізньої дискінезії зростає зі збільшенням тривалості терапії нейролептиками, тому з появою і натомість прийому препарату Абилифай симптомів пізньої дискінезії слід зменшити дозу чи відмінити препарат. Після відміни терапії ці симптоми можуть тимчасово посилитись або навіть вперше з'явитися.

При лікуванні нейролептиками, зокрема. арипіпразолом можливий розвиток ЗНС, який проявляється гіперпірексією, м'язовою ригідністю, порушеннями психіки та нестабільністю вегетативної нервової системи (нерегулярний пульс та АТ, тахікардія, пітливість, аритмія). Крім того, іноді виникають збільшення активності КФК, міоглобінурія (рабдоміоліз) та гостра ниркова недостатність. У разі виникнення симптомів ЗНС або незрозумілої лихоманки усі нейролептики, у т.ч. Абіліфай, слід скасувати.

Як і інші нейролептики, Абіліфай слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із судомами в анамнезі та ризиком їх розвитку.

У пацієнтів з психозами, зумовленими старечим недоумством, при лікуванні атиповими нейролептиками ризик смерті зростає. При психозах у пацієнтів старше 65 років з хворобою Альцгеймера відзначалися порушення серцево-судинної системи: інфаркт, минуще ішемічне порушення мозкового кровообігу, в т.ч. з летальним кінцем. Не рекомендується застосування препарату Абіліфай при психозах, зумовлених старечим недоумством та у літніх пацієнтів із хворобою Альцгеймера.

Гіперглікемія, в деяких випадках виражена та супроводжується кетоацидозом, яка може призвести до гіперосмолярної коми з летальним кінцем, була відзначена у пацієнтів, які приймали атипові нейролептики. Хоча зв'язок між прийомом атипових нейролептиків та порушеннями гіперглікемічного типу залишається незрозумілим, хворі, у яких діагностовано цукровий діабет, повинні регулярно проводити визначення рівня глюкози в крові при прийомі атипових нейролептиків. Пацієнти, у яких є фактори ризику виникнення цукрового діабету (ожиріння, діабет у сімейному анамнезі), при прийомі атипових нейролептиків повинні проводити визначення рівня глюкози в крові на початку курсу та періодично в процесі прийому препарату. У пацієнтів, які приймають атипові нейролептики, необхідний постійний моніторинг симптомів гіперглікемії (посилена спрага, прискорене сечовипускання, поліфагія, слабкість). Особливу увагу слід приділяти пацієнтам із цукровим діабетом та факторами ризику його розвитку.

У зв'язку з ризиком розвитку ортостатичної гіпотензії Абіліфай слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями (інфаркт міокарда, ІХС, серцева недостатність, порушення серцевої провідності в анамнезі), порушеннями мозкового кровообігу або станами, що спричиняють гіпотензію, абезевоем терапія антигіпертензивними засобами).

При застосуванні нейролептиків відзначалися випадки порушень перистальтики стравоходу та, як наслідок, аспіраційна пневмонія. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із факторами ризику розвитку аспіраційної пневмонії.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Як і при застосуванні інших нейролептиків, при призначенні Абіліфая пацієнт повинен бути попереджений про небезпеку роботи з рухомими механізмами та керування автомобілем.

Вагітність та лактація

Адекватних та строго контрольованих клінічних досліджень безпеки застосування при вагітності не проводилось. Абіліфай можна застосовувати при вагітності у випадках, коли потенційна користь терапії для матері перевищує можливий ризик для плода.

Невідомо, чи виділяється аріпіразол із грудним молоком у людини. Не рекомендується застосування препарату під час лактації (грудного вигодовування).

У експериментальних дослідженнях показано, що арипіпразол виділяється з молоком у щурів.

Умови відпустки з аптек

Препарат відпускається за рецептом.

Умови та термін зберігання

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей сухому місці при температурі від 15° до 30°С. Термін придатності – 3 роки.