Адцетріс. Інструкція із застосування

Клініко-фармакологічна група 

Протипухлинний препарат. Моноклональні антитіла

Форма випуску, склад та упаковка

Ліофілізат для приготування концентрату для приготування розчину для інфузій у вигляді маси або порошку білого або майже білого кольору; відновлений розчин - безбарвний, прозорий або злегка опалесцентний.

Діюча речовина: брентуксімаб ведотин 50 мг

Допоміжні речовини: лимонної кислоти моногідрат - 2.1 мг, натрію цитрату дигідрат - 56.1 мг, α,α-трегалози дигідрат - 700 мг, полісорбат 80 - 2 мг.

Флакони із прозорого скла I типу (1) - пачки картонні з контролем першого розтину.

Показання

— лікування пацієнтів з рецидивною/рефрактерною CD30+ лімфомою Ходжкіна після аутологічної трансплантації стовбурових клітин або мінімум двох ліній попередньої терапії, коли аутологічна трансплантація стовбурових клітин або комбінована хіміотерапія не розглядаються як варіант лікування;

— лікування пацієнтів з рецидивною/рефрактерною АККЛ.

Протипоказання

- Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату;

- Спільне застосування брентуксимабу ведотину з блеоміцином внаслідок виникнення легеневої токсичності;

- Вагітність;

- Період грудного вигодовування;

- дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не доведені).

Дозування

Вводять внутрішньовенно у вигляді інфузій.

Лікування препаратом слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинних препаратів. Перед кожним введенням дози слід проводити клінічний аналіз крові. Пацієнти повинні перебувати під суворим наглядом під час та після інфузій.

Рекомендована доза становить 1.8 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хв кожні 3 тижні.

Якщо маса тіла пацієнта перевищує 100 кг, для розрахунку дози слід використовувати значення маси 100 кг.

Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю рекомендована початкова доза становить 1.2 мг/кг внутрішньовенно у вигляді інфузій протягом 30 хв кожні 3 тижні. Пацієнти з нирковою недостатністю повинні перебувати під суворим наглядом.

Для пацієнтів з печінковою недостатністю рекомендована початкова доза становить 1.2 мг/кг внутрішньовенно у вигляді інфузії протягом 30 хв кожні 3 тижні. Пацієнти з печінковою недостатністю повинні перебувати під суворим наглядом.

Тривалість терапії

При досягненні стабільного стану або за позитивної динаміки захворювання пацієнт повинен пройти, як мінімум, 8, але не більше 16 циклів лікування (приблизно 1 рік).

Розрахунок дози

Обчислення загального обсягу (мл) розчину препарату для подальшого розведення:

Загальна доза препарату (мл) для подальшого розведення = Доза препарату (мг/кг)×маса тіла пацієнта (кг)/концентрація відновленого у флаконі розчину (5 мг/мл)

Обчислення необхідної кількості флаконів препарату:

Необхідна кількість флаконів = Загальна доза препарату (мл) для введення/Загальний об'єм в одному флаконі (10 мл/флакон)

Приклади обчислень для пацієнтів із масою тіла від 60 кг до 120 кг. Використана рекомендована доза препарату 1.8 мг/кг:

У разі зниження дози в розрахунках використовують значення 1.2 мг/кг.

Максимальна рекомендована доза становить 180 мг.

Корекція дози

Нейтропенія

Якщо в процесі лікування виявляється нейтропенія, для контролю слід збільшити інтервали між дозами.

Периферична нейропатія

При виникненні або посиленні периферичної сенсорної або моторної нейропатії в період лікування слід дотримуватися наступних рекомендацій щодо режиму дозування.

При ступені 1 (парестезія та/або випадання рефлексів, без втрати функціональності) продовжити лікування за тією самою схемою і тією ж дозою.

При ступеня 2 (порушення функціональності, але без очевидного впливу на повсякденну активність) та ступеня 3 (утруднення повсякденної активності) необхідно зупинити лікування до повернення ступеня тяжкості нейропатії до ступеня 1 або початкового рівня, потім повторно розпочати лікування, використовуючи знижену дозу 1.2 мг/кг кожні 3 тижні.

При ступеню 4 (сенсорна нейропатія, що призводить до недієздатності, або моторна нейропатія, небезпечна для життя або паралічу) необхідно припинити лікування.

Приготування інфузійного розчину

Під час використання препарату необхідно дотримуватись асептичних умов.

Інструкція з приготування відновленого розчину

1. Вміст одного флакона для одноразового застосування необхідно розчинити в 10.5 мл стерильної води для ін'єкцій, щоб одержати розчин об'ємом 11 мл (включаючи розчинені тверді частинки) з кінцевою концентрацією брентуксимабу ведотину 5 мг/мл. Направити струмінь стінкою флакона. Не спрямовувати струмінь безпосередньо на ліофілізовану масу або порошок.

2. Обережно повернути флакон для полегшення розчинення. НЕ СТРАХУВАТИ.

3. Відновлений у флаконі розчин повинен бути прозорим або злегка опалесцентним, безбарвним. Кінцевий показник рН повинен дорівнювати 6.6.

4. Відновлений розчин необхідно оглянути щодо відсутності сторонніх механічних включень та/або зміни забарвлення. У разі виявлення сторонніх механічних включень та/або зміни забарвлення розчин необхідно знищити.

Інструкція з приготування розчину для введення

Необхідну кількість відновленого розчину препарату слід витягти з флакону(ів) і додати в інфузійний пакет мінімальним об'ємом 100 мл, що містить розчин хлориду натрію для ін'єкцій 9 мг/мл (0.9%), щоб отримати кінцеву концентрацію препарату, що дорівнює 0.4-1.8 мг/мл. . Відновлений розчин може бути розведений за допомогою 5% розчину глюкози для ін'єкцій або розчину Рінгера лактату для ін'єкцій.

Обережно перевернути пакет для перемішування розчину препарату. Чи не струшувати.

Не допускається додавати інші лікарські препарати до приготовленого інфузійного розчину або внутрішньовенної інфузійної системи. Інфузійну систему необхідно промити розчином хлориду натрію для ін'єкцій 9 мг/мл (0.9%), або за допомогою 5% розчину глюкози для ін'єкцій або розчину Рінгера лактату для ін'єкцій.

Інфузію препаратом проводять відразу після приготування розчину.

Загальний час зберігання розчину від моменту розчинення до отримання інфузії пацієнтом має перевищувати 24 год при температурі від 2° до 8°С, т.к. Препарат не містить консервантів.

Спосіб застосування

Рекомендовану дозу препарату вводять у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хв.

Не допускається вводити розчин препарату за допомогою внутрішньовенного струменевого або болюсного введення. Розчин препарату слід вводити через окремий внутрішньовенний катетер, при цьому його не можна змішувати з іншими лікарськими засобами. Лікування слід припинити у разі прогресування захворювання чи небажаної токсичності.

Передозування

Симптоми: побічні реакції, у т.ч. нейтропенія.

Лікування: немає відомого антидоту для нейтралізації наслідків передозування брентуксимабом ведотином. У разі передозування пацієнт повинен бути поміщений під суворий нагляд для виявлення побічних реакцій, зокрема нейтропенії. Поруч із слід проводити симптоматичну терапію.

Лікарська взаємодія

Взаємодія з лікарськими засобами, що метаболізуються за участю CYP3A4 (інгібітори/індуктори CYP3А4)

В результаті спільного застосування брентуксимабу ведотину та кетоконазолу, потужного інгібітора CYP3A4 та Р-глікопротеїну, спостерігалося збільшення концентрації антимікротубулінової речовини ММАЕ приблизно на 73%, при цьому рівень брентуксимабу ведотину в плазмі не змінювався. Таким чином, застосування брентуксимабу ведотину разом з потужними інгібіторами CYP3A4 та Р-глікопротеїну може призвести до збільшення частоти розвитку нейтропенії. У разі розвитку нейтропенії потрібна корекція режиму дозування, як зазначено вище.

Внаслідок спільного застосування брентуксимабу ведотину та рифампіцину, потужного індуктора CYP3A4, концентрація брентуксимабу ведотину в плазмі не змінювалася, проте спостерігалося зменшення концентрації ММАЕ приблизно на 31%.

Комбіноване застосування мідазоламу, що є субстратом CYP3A4, та брентуксимабу ведотину не змінювало метаболізм мідазоламу.

Таким чином, не передбачається, що брентуксимаб ведотин змінюватиме концентрацію лікарських речовин, що метаболізуються за участю ізоферменту CYP3A4.

Вагітність та лактація

Жінки репродуктивного віку повинні бути попереджені про необхідність запобігання вагітності при лікуванні брентуксимабом ведотином, та повинні використовувати два методи ефективної контрацепції в період застосування брентуксимабу ведотину, а також протягом 6 місяців після закінчення лікування. У разі виникнення вагітності під час лікування брентуксимабом ведотином, пацієнтка має бути поінформована про потенційну загрозу плоду.

Дані щодо застосування брентуксимабу ведотину у вагітних жінок відсутні. Застосування препарату при вагітності протипоказане.

Немає даних щодо екскреції препарату або його метаболітів із грудним молоком. Ризик для дитини не може бути виключений. Застосування препарату у період грудного вигодовування протипоказане.

Чоловіча фертильність

Невідомо, чи вплив препарату впливає на сперматогенез людини. У ході доклінічних досліджень було виявлено тестикулярну токсичність, яка може спричинити зміну чоловічої фертильності. Встановлено наявність анеугінних ефектів у ММАЇ. Чоловікам, які планують лікування брентуксимабом ведотином, рекомендується перед початком терапії здати на зберігання зразки сперми. Чоловікам, які проходять лікування брентуксимабом ведотином, а також протягом 6 місяців після введення останньої дози препарату, рекомендується використовувати відповідний метод бар'єрної контрацепції, і не рекомендується планувати зачаття дитини.

Побічні дії

Побічні реакції, зареєстровані після застосування препарату.

Інфекційні та паразитарні захворювання: сепсис/септичний шок, інфекція верхніх дихальних шляхів, оперізувальний лишай, пневмонія, кандидозний стоматит.

З боку системи кровотворення: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія.

З боку обміну речовин: гіперглікемія.

З боку нервової системи: периферична сенсорна нейропатія, периферична моторна нейропатія, запаморочення, демієлінізуюча полінейропатія.

З боку дихальної системи: кашель, задишка.

<і>З боку травної системи:діарея, нудота, блювання, запор, підвищення активності АЛТ/АСТ, гострий панкреатит.

З боку шкіри та підшкірних тканин: алопеція, свербіж, висипання.

З боку кістково-м'язової системи: міалгія, артралгія, біль у спині.

Загальні реакції: стомлюваність, лихоманка, інфузійні реакції, озноб.

Особливі вказівки

Прогресуюча багатоосередкова лейкоенцефалопатія

У пацієнтів, які отримують лікування брентуксимабом ведотином, може відбутися реактивація вірусу Джона Каннінгема (JC-вірусу), що призводить до розвитку прогресуючої багатоосередкової лейкоенцефалопатії (ПМЛ) та смерті. Випадки розвитку ПМЛ були зареєстровані у пацієнтів, які проходять вказане лікування після кількох попередніх хіміотерапевтичних схем. Синдром ПМЛ - це рідкісне демієлінізуюче захворювання ЦНС, що виникає в результаті реактивації латентного JC-вірусу, що часто закінчується летальним кінцем. Пацієнти повинні знаходитись під суворим наглядом для виявлення виникнення або посилення неврологічних, когнітивних чи поведінкових ознак чи симптомів, які можуть бути провісниками ПМЛ. У разі підозри на ПМЛ призначення брентуксимабу ведотину має бути припинено. Рекомендована схема визначення ПМЛ включає консультацію невролога, МРТ головного мозку з контрастом на основі гадолінію та аналіз спинномозкової рідини на присутність ДНК JC-вірусу методом ПЛР або біопсію головного мозку при симптомах наявності JC-вірусу. Негативний результат ПЛР не виключає ПМЛ. Подальше спостереження та оцінка є обґрунтованими, якщо альтернативний діагноз не було встановлено. Лікування брентуксимабом ведотином має бути повністю припинено у разі підтвердження діагнозу ПМЛ.

Лікар має бути особливо уважним до симптомів, що передбачають розвиток ПМЛ, які пацієнт може не помітити (наприклад, когнітивні, неврологічні чи психіатричні симптоми).

Панкреатит

У пацієнтів, які проходять лікування брентуксимабом ведотином, було зареєстровано випадки гострого панкреатиту, у т.ч. з летальними наслідками.

Пацієнти повинні знаходитися під суворим наглядом для виявлення вперше з'явився або посилюється болю в ділянці живота, який може бути ознакою гострого панкреатиту. Обстеження хворого може включати медичний огляд, лабораторний аналіз на сироваткову амілазу та сироваткову ліпазу та візуалізацію органів черевної порожнини за допомогою УЗД або інших відповідних методів діагностики. У разі підозри на гострий панкреатит призначення брентуксимабу ведотину має бути припинено. Лікування брентуксимабом ведотином має бути повністю припинено у разі підтвердження діагнозу гострого панкреатиту.

Легенева токсичність

У пацієнтів, які проходять лікування брентуксимабом ведотином, спостерігалися випадки легеневої токсичності. Хоча не було встановлено взаємозв'язку легеневої токсичності з брентуксимабом ведотином, ризик розвитку цієї побічної реакції через застосування брентуксимабу ведотину виключати не можна. При виявленні або посиленні легеневих симптомів (наприклад, кашель, диспное) необхідно провести відповідну діагностичну оцінку та лікування пацієнтів.

Важкі та опортуністичні інфекції

У пацієнтів, які проходять лікування брентуксимабом ведотином, були зареєстровані важкі та опортуністичні інфекції, такі як пневмонія, стафілококова бактеріємія, оперізуючий лишай, кандидозний стоматит, сепсис/септичний шок (в т.ч. з летальними наслідками). Для виявлення можливих тяжких та опортуністичних інфекцій пацієнти повинні перебувати під суворим наглядом у період лікування.

Інфузійні реакції

У пацієнтів, які проходять лікування брентуксимабом ведотином, були зареєстровані інфузійні реакції, у т.ч. анафілактичні.

Пацієнти повинні перебувати під суворим наглядом під час та після інфузії.

При розвитку анафілактичної реакції введення брентуксимабу ведотину має бути негайно зупинено, а подальше лікування цим препаратом припинено. Повинні бути вжиті відповідні терапевтичні заходи для усунення реакції.

При розвитку інфузійних реакцій введення препарату має бути негайно припинено, і необхідно вжити необхідних терапевтичних заходів для усунення реакцій. Після розв'язання симптомів інфузія може бути продовжена з меншою швидкістю. Пацієнтам, у яких раніше спостерігалися інфузійні реакції, перед введенням препарату рекомендується вжити запобіжних заходів. Премедикація може містити парацетамол, антигістамінний засіб або кортикостероїд.

Інфузійні реакції найчастіше зустрічаються і найбільш виражені у пацієнтів з антитілами до брентуксимабу ведотину.

Синдром лізису пухлини

У пацієнтів, які проходять лікування брентуксимабом ведотином, було зареєстровано синдром лізису пухлини. Пацієнти з пухлиною, що стрімко проліферує, і великою масою пухлини мають підвищений ризик розвитку синдрому лізису пухлини. Ці пацієнти повинні бути під строгим контролем, їх лікування має проводитися відповідно до оптимальних методів медичної практики. Лікування синдрому лізису пухлини включає активне заповнення рідини в організмі, контроль функції нирок, корекцію порушень електролітного балансу, антигіперурикемічну терапію, а також симптоматичну терапію.

Периферична нейропатія

Лікування брентуксимабом ведотином може спричинити розвиток периферичної нейропатії, переважно сенсорної. Також було зареєстровано випадки розвитку периферичної моторної нейропатії. Периферична нейропатія, викликана введенням брентуксимабу ведотину, як правило, є ефектом кумулятивного впливу цього лікарського препарату, і в більшості випадків оборотна. У ході клінічних досліджень більшість пацієнтів спостерігали полегшення симптомів периферичної нейропатії. Серед пацієнтів, у яких була зареєстрована периферична нейропатія, лікування було зупинено у 9%, дозу було знижено у 8%, введення наступної дози було затримано у 13% пацієнтів. Пацієнти повинні бути під наглядом для виявлення симптомів нейропатії, наприклад, гіпестезії, гіперестезії, парестезії, дискомфорту, відчуття печіння, нейропатичного болю або слабкості. У разі розвитку або посилення симптомів периферичної нейропатії може знадобитися затримка або корекція дози препарату до припинення лікування.

Гематологічна токсичність

При лікуванні брентуксимабом ведотином може розвинутись анемія 3 або 4 ступеня, тромбоцитопенія та пролонгована (≥ 1 тижні) нейтропенія 3 або 4 ступеня. У пацієнтів, які проходять лікування брентуксимабом ведотином, було зареєстровано фебрильну нейтропенію. Клінічний аналіз крові повинен проводитись перед кожним запровадженням препарату. Пацієнти повинні перебувати під наглядом виявлення ознак лихоманки. У разі розвитку нейтропенії 3 або 4 ступеня необхідно змінити дозу препарату аж до припинення лікування.

Синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз

У пацієнтів, які отримують лікування брентуксимабом ведотином, були зареєстровані випадки розвитку синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу, у т.ч. з летальними наслідками. У разі розвитку синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу лікування брентуксимабом ведотином слід припинити та вжити відповідних терапевтичних заходів.

Гепатотоксичність

Були зареєстровані випадки підвищення активності АЛТ та ACT. У пацієнтів, які отримують лікування брентуксимабом ведотином, необхідно регулярно контролювати функції печінки.

Гіперглікемія

Гіперглікемія була зареєстрована у клінічних дослідженнях у пацієнтів зі збільшеним індексом маси тіла, як з наявністю, так і відсутністю цукрового діабету в анамнезі. Незалежно від анамнезу, слід контролювати рівень сироваткової глюкози у всіх пацієнтів із зареєстрованим випадком розвитку гіперглікемії. Таким пацієнтам слід призначити відповідний гіпоглікемічний засіб.

Ніркова та печінкова недостатність

Досвід застосування препарату у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю обмежений. Наявні дані показали, що кліренс ММАЕ може бути порушений при тяжкому ступені ниркової недостатності, печінкової недостатності, а також при низьких концентраціях сироваткового альбуміну.

Зміст натрію як допоміжна речовина

Препарат містить не більше 2,1 ммоль (або 47 мг) натрію в одній дозі. Пацієнтам, які дотримуються дієти з обмеженням натрію, слід взяти до уваги.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Препарат може незначно впливати на здатність керування транспортними засобами та використання різних механізмів внаслідок можливості розвитку побічних реакцій.

Застосування у літньому віці

Безпека та ефективність застосування препарату у пацієнтів похилого віку (65 років та старше) не встановлені; дані відсутні.

Умови та термін зберігання

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі від 2° до 8°С у споживчій упаковці для захисту від світла. Чи не заморожувати. Термін придатності – 3 роки.

Відновлений/інфузійний розчин зберігати при температурі від 2 до 8°С не більше 24 год.

Умови транспортування: при температурі від 2° до 8°С у захищеному від світла місці. Чи не заморожувати.

Умови відпустки з аптек

Препарат відпускається за рецептом.