Азілект. Інструкція із застосування.

Клініко-фармакологічна група

Протипаркінсонічний препарат - селективний інгібітор МАО типу В

Форма випуску, склад та упаковка

Пігулки білого або майже білого кольору, круглі, плоскоциліндричні, з фаскою, з гравіюванням "GIL 1" на одній стороні таблетки.

В одній таблетці міститься:

активна речовина: розагіліну мезилат 1.56 мг;

допоміжні речовини: маннітол-159.24 мг, кремнію діоксид колоїдний - 1.2 мг, крохмаль кукурудзяний - 20 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований - 20 мг, стеаринова кислота - 4 мг, тальк - 4 мг.

10 шт. - блістери (3) - пачки картонні.
10 шт. - блістери (10) - пачки картонні.

Показання

Застосовується для лікування хвороби Паркінсона (у вигляді монотерапії або комбінованої терапії з препаратами леводопи).

Протипоказання

- гіперчутливість до розагіліну або до будь-якого з компонентів препарату;

- одночасне застосування з іншими інгібіторами MAO (в т.ч. лікарськими препаратами та харчовими добавками, що містять звіробій продірявлений), петидином Перерва між скасуванням розагіліну та початком терапії цими лікарськими препаратами повинна становити не менше 14 днів;

- печінкова недостатність середнього та тяжкого ступеня (класи B і C за шкалою Чайлд-П'ю);

- дитячий та підлітковий вік до 18 років (немає даних про ефективність та безпеку).

З обережністю

- Печінкова недостатність легкого ступеня (клас А за шкалою Чайлд-П'ю);

- одночасне застосування з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) (в т.ч. флуоксетином, флувоксаміном), селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СІОЗСН), трициклічними і тетрациклічними антиРепресантами.

Дозування

Призначають по 1 мг 1 раз на добу як у вигляді монотерапії, так і на фоні застосування леводопи тривалий час.

Таблетки приймають внутрішньо незалежно від їди.

Передозування

Симптоми Передозування препарату Азілект подібні до таких при передозуванні неселективними інгібіторами МАО (в т.ч. артеріальна гіпертензія, постуральна гіпотензія).

Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, симптоматична терапія. Специфічного антидоту немає.

Лікарська взаємодія

Одночасне застосування розагіліну з іншими інгібіторами МАО, у т.ч. з лікарськими препаратами та харчовими добавками, що містять звіробій продірявлений, протипоказано, т.к. існує ризик розвитку тяжкого гіпертонічного кризу внаслідок неселективного інгібування МАО.

Повідомлялося про розвиток серйозних небажаних реакцій при одночасному застосуванні петидину та інгібіторів МАО, у т.ч. селективних інгібіторів МАО В. Одночасне застосування розагіліну та петидину протипоказане.

Повідомлялося про взаємодію інгібіторів МАО та симпатоміметичних лікарських препаратів при їх одночасному застосуванні.У зв'язку з властивістю разагіліну інгібувати МАО одночасне застосування розагіліну з симпатоміметиками, такими як деконгестанти або комплексні протизастудні препарати для прийому внутрішньо або для назального еде.

Повідомлялося про взаємодію декстрометорфану та невиборчих інгібіторів МАО при їх одночасному застосуванні У зв'язку з властивістю розагіліну інгібувати МАО одночасне застосування розагіліну з декстрометорфаном та комбінованими лікарськими препаратами, що його містять, не рекомендується.

Слід уникати одночасного застосування разагіліну з флуоксетином або флувоксаміном.Перерва між відміною розагіліну та початком терапії цими препаратами повинна становити не менше 14 днів.

Відомості про одночасне застосування СІОЗС/СІОЗСН та розагіліну у клінічних дослідженнях наведено у розділі "Побічна дія".

Повідомлялося про розвиток серйозних небажаних реакцій при одночасному застосуванні СІОЗС, СІОЗСН, трициклічних та тетрациклічних антидепресантів з інгібіторами МАО.

У зв'язку з властивістю розагіліну інгібувати МАО необхідно бути обережним при одночасному його застосуванні з СІОЗС, СІОЗСН, трициклічними і тетрациклічними антидепресантами.

У пацієнтів з хворобою Паркінсона, які тривалий час одержують леводопу, як допоміжну терапію, леводопа не мала значного впливу на кліренс разагіліну.

У дослідженнях in vitro показано, що основним ферментом, який бере участь у метаболізмі розагіліну, є ізофермент CYP1A2, одночасно ципрофлоксацин і розагіліну підвищують AUC останнього на 83%.

Одночасне застосування розагіліну та теофіліну (субстрату ізоферменту CYP1A2) не впливало на фармакокінетику жодного з них, таким чином, потужні інгібітори ізоферменту CYP1A2 можуть змінювати плазмову концентрацію розагіліну та вимагають обережного одночасного застосування.

Існує ризик того, що у зв'язку з індукцією ізоферменту CYP1A2 у пацієнтів, що палять, може зменшуватися концентрація разагіліну в плазмі крові.

Дослідження in vitro показали, що разагілін у концентрації 1 мкг/мл (що еквівалентно концентрації, що перевищує в 160 разів середню C_max(5.9-8.5 нг/мл) після багаторазового прийому 1 мг розагіліну пацієнтами із хворобою Паркінсону ) не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 і CYP4A.Це свідчить про те, що терапевтичні концентрації разагіліну, швидше за все, не схильні до клінічно значущих симптомів.

При одночасному застосуванні ентакапону з розагіліном збільшувався кліренс останнього на 28%.

Клінічні дослідження взаємодії тираміну та розагіліну у добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінсона (0.5–1 мг/добу розагіліну або плацебо як додаткову терапію до леводопи протягом 6 місяців без обмеження прийому тираміну) показали, що будь-яка взаємодія розагіліну та тираміну відсутня і, розагілін можна безпечно застосовувати без обмеження тираміну в раціоні.

Вагітність та лактація

Результати досліджень на тваринах не вказують на наявність прямого або непрямого небажаного впливу на вагітність, ембріофетальний розвиток, пологи та постнатальний розвиток.

Згідно з експериментальними даними, розагілін інгібує секрецію пролактину і, таким чином, може пригнічувати лактацію. За необхідності застосування разагіліну в період грудного вигодовування необхідно співвіднести очікувану користь для матері та дитини.

Побічні дії

Загалом у програмі клінічного дослідження разагіліну брали участь 1361 пацієнт, що склало 3076.4 пацієнто-років. У подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях 529 пацієнтів приймали разагілін у дозі 1 мг/добу, що склало 212 пацієнто-років, і 539 пацієнтів отримували плацебо, що склало 213 пацієнто-років.

Монотерапія

У наведеному нижче переліку описані небажані реакції, про які повідомлялося з підвищеною частотою в плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів, які отримували разагілін у дозі 1 мг на добу (група разагіліну - n=149, група плацебо - n=151).

У дужках зазначено частоту небажаних реакцій (% пацієнтів): разагілін/плацебо.

Інфекційні та паразитарні захворювання: грип (4.7%/0.7%).

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): рак шкіри (1.3%/0.7%).

З боку системи кровотворення: лейкопенія (1.3%/0%).

З боку імунної системи: алергічні реакції (1.3%/0.7%).

Психічні порушення: депресія (5.4%/2%), галюцинації (1.3%/0.7%).

<і>З боку нервової системи: головний біль (4.1%/11.9%), порушення мозкового кровообігу (0.7%/0%).

З боку органу зору: кон'юнктивіт (2.7%/0.7%).

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: вертиго (2.7%/1.3%).

<і>З боку серцево-судинної системи: стенокардія (1.3%/0%); інфаркт міокарда (0,7%/0%).

З боку системи травлення: здуття живота (1.3%/0%).

З боку дихальної системи: риніт (3.4%/0.7%).

<і>З боку шкіри та підшкірних тканин: дерматит (2%/0%), везикульозно-бульозний висип (0.7%/0%).

<і>З боку кістково-м'язової системи: кістково-м'язовий біль (6.7%/2.6%), біль у шиї (2.7%/0%), артрит (1.3%/0.7%).

З боку сечовивідної системи: позиви до сечовипускання (1.3%/0.7%).

Інші: лихоманка (2.7%/1.3%), нездужання (2%/0%).

При застосуванні як допоміжна терапія

Нижче наведений перелік включає небажані реакції, про які повідомлялося з підвищеною частотою в плацебо-контрольованих дослідженнях у пацієнтів, які отримували разагілін у дозі 1 мг/добу (група разагіліну - n=380, група плацебо - n=388). У дужках зазначено частоту небажаних реакцій (% пацієнтів): разагілін/плацебо.

У дужках зазначено частоту небажаних реакцій (% пацієнтів): разагілін/плацебо.

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): меланома шкіри (0.5%/0.3%).

З боку обміну речовин та харчування: зниження апетиту (2.4%/0.8%).

Психічні порушення: галюцинації (2.9%/2.1%), кошмарні сновидіння (2.1%/0.8%).

<і>З боку нервової системи: дискінезія (10.5%/6.2%), дистонія (2.4%/0.8%), синдром зап'ясткового каналу (1.3%/0%), порушення рівноваги (1.6%/0.3%) , Порушення мозкового кровообігу (0.5%/0.3%)

<і>З боку серцево-судинної системи: стенокардія (0.5%/0%), ортостатична гіпотензія (3.9%/0.8%).

<і>З боку травної системи: біль у животі (4.2%/1.3%), запор (4.2%/2.1%), нудота та блювання (8.4%/6.2%), сухість у роті (3.4%/ 1,8%).

З боку шкіри та підшкірних тканин: висип (1.1%/0.3%).

З боку кістково-м'язової системи: артралгія (2.4%/2.1%), біль у шиї (1.3%/0.5%).

Інші: зниження маси тіла (4.5%/1.5%), падіння (4.7%/3.4%).

При хворобі Паркінсона виникають галюцинації та сплутаність свідомості. Згідно з постреєстраційним досвідом зазначені симптоми відзначалися у пацієнтів із хворобою Паркінсона, які отримували розагілін.

У постреєстраційному періоді повідомлялося про випадки розвитку серотонінового синдрому, що виявлявся в ажитації, сплутаності свідомості, ригідності, лихоманці та міоклонії, у пацієнтів, які одночасно приймали антидепресанти/СІОЗСН та розагілін.

У клінічних дослідженнях розагіліну одночасне застосування його з флуоксетином чи флувоксаміном не допускалося. Однак були дозволені такі антидепресанти у зазначених дозах: амітриптилін не більше 50 мг на добу, тразодон не більше 100 мг на добу, циталопрам не більше 20 мг на добу, сертралін не більше 100 мг на добу та пароксетин не більше 30 мг на добу. У програмі клінічних досліджень, у якій розагілін одночасно застосовувався з трициклічними антидепресантами (115 пацієнтів) та СІОЗС/СІОЗСН (141 пацієнт), випадки серотонінового синдрому не спостерігалися.

При застосуванні розагіліну в післяреєстраційний період повідомлялося про підвищення артеріального тиску, включаючи рідкісні випадки гіпертонічних кризів, у пацієнтів, які використовують у раціоні харчування невизначену кількість продуктів, багатих на тирамін.

У післяреєстраційному періоді повідомлялося про випадок підвищення артеріального тиску у пацієнта, який застосовував офтальмологічний вазоконстриктор тетрагідрозолін і одночасно отримував лікування розагіліном.

Імпульсивний розлад особистості

Повідомлялося про випадки підвищення лібідо, гіперсексуальності, ігроманії, компульсивної потреби купувати або купувати, переїдання та компульсивне переїдання у пацієнтів, які перебувають на лікуванні агоністами допамінових рецепторів та/або іншими допаміноміметиками. Аналогічна картина імпульсивного розладу особистості спостерігалася в післяреєстраційному періоді у пацієнтів, які приймали розагілін, і характеризувалася компульсивною та імпульсивною поведінкою, нав'язливими ідеями.

Особливі вказівки

Слід уникати одночасного застосування препарату Азілект та флуоксетину або флувоксаміну. Інтервал між скасуванням флуоксетину та початком лікування препаратом Азілект повинен становити 5 тижнів, а між скасуванням препарату Азілект та початком прийому флуоксетину або флувоксаміну 14 днів.

Повідомлялося про випадки імпульсного розладу особи у пацієнтів, які отримували лікування агоністами допамінових рецепторів та/або іншими допаміноміметиками. Ті ж розлади спостерігалися у післяреєстраційному періоді у пацієнтів, які приймали препарат Азілект. Необхідно спостерігати за пацієнтами у зв'язку з можливістю розвитку імпульсивного розладу особистості. Пацієнти та особи, які здійснюють догляд, повинні бути поінформовані про можливість розвитку порушень з боку поведінки у пацієнтів, які приймають препарат Азілект, включаючи компульсивну поведінку, нав'язливі ідеї, ігроманію, підвищення лібідо, гіперсексуальність, імпульсивну поведінку та компульсивні потреби купувати чи купувати.

Одночасне застосування препарату Азілект з декстрометорфаном, з симпатоміметиками або комплексними протизастудними препаратами для прийому внутрішньо або для назального застосування, що містять ефедрин або псевдоефедрин, не рекомендується.

Є дані про те, що хвороба Паркінсона, а не застосування будь-якого лікарського засобу, в т.ч. препарату Азілект є фактором ризику для розвитку раку шкіри, зокрема меланоми. Потрібно попереджати
пацієнта про необхідність звертатися до лікаря з появою будь-яких патологічних змін шкіри.

Необхідно мати на увазі, що такі симптоми, як галюцинації та розгубленість, які з'являються на тлі лікування препаратом Азілект, можуть бути розглянуті як прояв хвороби Паркінсона, і як небажані реакції препарату Азілект.

Необхідно обережно застосовувати препарат Азілект у пацієнтів з печінковою недостатністю легкого ступеня тяжкості. Застосування препарату Азілект у пацієнтів із помірним порушенням функції печінки не рекомендується. У разі зміни ступеня тяжкості печінкової недостатності з легкою на середню застосування препарату Азілект необхідно припинити.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Вивчення впливу розагіліну на здатність керування транспортними засобами та механізмами не проводилося. Однак, враховуючи можливість появи значних побічних ефектів з боку ЦНС, у період лікування препаратом Азілект слід інформувати пацієнтів про необхідність дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайняття потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій доти, доки вони не впевняться. , що препарат не має негативного впливу