Інспра Інструкція із застосування

Діюча речовина:  Еплеренон* (Eplerenonum)

Фармакологічна група:

Калійзберігаючий діуретик

Форма випуску, склад та упаковка

Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюй від світло-жовтого до жовтого кольору, ромбоподібні, з написом "NSR" над цифрою "25" на одній стороні та "Pfizer" - на іншій.

1 таб еплеренон – 25 мг

Допоміжні речовини:лактози моногідрат - 35.7 мг, целюлоза мікрокристалічна - 15.375 мг, натрію кроскармелоза - 4.25 мг, гіпромелоза - 2.55 мг, натрію лаурилсульфат – 0.85 мг, тальк – 0.85 мг, магнію стеарат – 0.425 мг.

Склад плівкової оболонки: опадрай жовтий YS-1-12524-A - 3.825 мг (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол, полісорбат 80, барвник заліза оксид жовтий, барвник заліза (оксид червоний).

10 шт. - блістери (3) - пачки картонні з контролем першого розтину.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою від світло-жовтого до жовтого кольору, ромбоподібні, з написом "NSR" над цифрою "50" на одній стороні та "Pfizer" - на іншій.

1 таб еплеренон -50 мг

допоміжні речовини: лактози моногідрат – 71.4 мг, целюлоза мікрокристалічна – 30.75 мг, натрію кроскармелоза – 8.5 мг, гіпромелоза – 5.1 мг, нат

Склад плівкової оболонки: опадрай жовтий YS-1-12524-A - 5.1 мг (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол, полісорбат 80, барвник заліза оксид жовтий, барвник заліза оксид червоний).

10 шт. - блістери (3) - пачки картонні з контролем першого розтину.

Фармакологічна дія

Калійзберігаючий діуретик. Еплеренон має високу селективність щодо мінералокортикоїдних рецепторів у людини в порівнянні з глюкокортикоїдними, прогестероновими та андрогенними рецепторами і перешкоджає їх зв'язуванню з альдостероном - ключовим гормоном РААС, який бере участь у регуляції АТ та патогенезі серцево-судин.

Еплеренон викликає стійке збільшення концентрацій реніну в плазмі крові та альдостерону в сироватці крові. Надалі секреція реніну пригнічується альдостероном за механізмом зворотного зв'язку. При цьому підвищення активності реніну або концентрації альдостерону циркулюючого не впливає на ефекти еплеренону.

Ефекти еплеренону вивчали у подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні у 6632 пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ІМ), дисфункцією лівого шлуночка. (фракція викиду <40%) та з клінічними ознаками серцевої недостатності. Протягом 3-14 днів (в середньому 7 днів) після гострого інфаркту міокарда пацієнтам призначали еплеренон або плацебо на додаток до стандартної терапії. Лікування починали з дози 25 мг 1 раз на добу і до кінця 4 тижні збільшували до 50 мг 1 раз на добу, якщо концентрація калію в сироватці залишалася менше 5 ммоль/л. Під час дослідження пацієнти отримували стандартну терапію із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти  (92%), інгібіторів АПФ (90%), бета-адреноблокаторів (83%), нітратів (72%), "петлевих" діуретиків (66%) або інгібіторів ГМГ КоА-редуктази (60%).

Первинною кінцевою точкою у дослідженні була загальна смертність, а комбінованою кінцевою точкою – смертність чи госпіталізація з приводу серцево-судинних захворювань. Загальна смертність у групах еплеренону та плацебо склала відповідно 14.4 та 16.7%, а комбіновану кінцеву точку смертності чи госпіталізації з приводу серцево-судинних захворювань відзначали відповідно у 26.7 та 30% хворих. Таким чином, за даними дослідження, внаслідок терапії еплереном ризик загальної смертності був знижений на 15% (відносний ризик 0.85; 95% ДІ, 0.75-0.96; р=0.008) порівняно з плацебо, головним чином, за рахунок зниження смертності внаслідок серцево-судинних захворювань. Ризик смерті або госпіталізації з приводу серцево-судинних захворювань при застосуванні еплеренону був знижений на 13% (відносний ризик 0.87; 95% ДІ, 0,79-0,95; р = 0.002). Зниження абсолютного ризику для двох кінцевих точок - загальної смертності та смертності / госпіталізації з приводу серцево-судинних захворювань - становило 2.3 та 3.3%, відповідно. Клінічна ефективність була продемонстрована головним чином при застосуванні еплеренону пацієнтам віком до 75 років. Ефективність терапії у пацієнтів віком від 75 років не вивчалася. Зниження або стабілізацію функціонального класу хронічної серцевої недостатності у групі еплеренону відзначали значно частіше, ніж у групі плацебо. Частота гіперкаліємії в групах еплеренону та плацебо склала 3.4% та 2% (р<0.001), гіпокаліємії - 0.5% і 1.5% (р&0;0.001) відповідно.

У дослідженнях щодо вивчення динаміки ЕКГ у здорових добровольців суттєвого впливу еплеренону на ЧСС, тривалість інтервалів QRS, PR чи QT не виявлено.

Показання:

·  інфаркт міокарда - на додаток до стандартної терапії, з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів зі стабільною дисфункцією ЛШ (ФВ ≤40%) та клінічними ознаками серцевої недостатності після перенесеного інфаркту міокарда;

·  хронічна серцева недостатність - на додаток до стандартної терапії, з метою зниження ризику серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю II ФК за класифікацією NYHA, при дисфункції ЛШ (ФВ ≤35%).

Протипоказання

·  підвищена чутливість до еплеренону чи інших компонентів препарату;

·  клінічно значуща гіперкаліємія;

·  вміст калію в сироватці крові на початку лікування понад 5 ммоль/л;

·  помірна або тяжка ниркова недостатність (Cl креатиніну 30 мл/хв) у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю II ФК за класифікацією NYHA;

·  тяжка печінкова недостатність (понад 9 балів за класифікацією Чайлд-П'ю);

·  рідкісні спадкові захворювання, такі як непереносимість лактози, дефіцит лактази та синдром мальабсорбції глюкози-галактози (див. «Особливі вказівки»);

·  одночасний прийом калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію або сильних інгібіторів CYP3А4, наприклад, ітраконазолу, кетоконазолу, ритонавіру, нелфінавіру, кларитроміцину, телітроміцину та нефазодону (див. «Взаємодія»);

·  концентрація креатиніну в плазмі крові 2 мг/дл (177 ммоль/л) у чоловіків або 1,8 мг/дл (159 ммоль/л) у жінок;

·  досвід застосування препарату у дітей віком до 18 років немає, тому його призначення пацієнтам цієї вікової групи не рекомендується.

З обережністю: цукровий діабет типу 2 і мікроальбумінурія (див. «Особливі вказівки»); літній вік; порушення функції нирок (Cl креатиніну менше 50 мл/хв); одночасне застосування еплеренону та інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II, сильних індукторів ізоферменту CYP3A4, препаратів, що містять літій, циклоспорину або такролімусу, дигоксину та варфарину в дозах, близьких до максимальних терапевтичних (див. «Особливі вказівки» та «Взаємодія»). Не слід застосовувати потрійну комбінацію інгібітору АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II з еплереном.

Застосування при вагітності та годуванні груддю :

Відомості про застосування препарату у вагітних жінок немає. Препарат слід призначати з обережністю і лише у випадках, коли очікувана користь для матері значно перевищує можливий ризик для плода/дитини.

Відомостей про виведення еплеренону після прийому внутрішньо з грудним молоком немає. Можливі небажані ефекти еплеренону у новонароджених, які перебувають на грудному вигодовуванні, невідомі, тому доцільно або припинити годування груддю, або відмінити препарат залежно від його важливості для матері.

Побічні дії:

Нижче перераховані небажані явища, які могли бути пов'язані з лікуванням, а також серйозні небажані явища, частота яких можна порівняти з частотою небажаних та серйозних небажаних явищ у групі плацебо.

Небажані явища розподілені по системах організму та частоті: часто ≥1/100, <1/10; нечасто ≥1/1000, <1/100; частота невідома (Не може бути підрахована за наявними даними).

З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: нечасто еозинофілія.

Порушення метаболізму та харчування: часто-гіперкаліємія, дегідратація, гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія; нечасто - гіпонатріємія, гіпотиреоз.

Психічні розлади: нечасто - безсоння.

Неврологічні порушення: часто-запаморочення, непритомність; нечасто - головний біль, гіпестезія.

З боку серця: часто-інфаркт міокарда; нечасто - фібриляція передсердь, лівошлуночкова недостатність, тахікардія.

Судинні порушення: часто- виражене зниження АТ; нечасто - ортостатична гіпотензія, тромбоз артерій нижніх кінцівок.

З боку системи дихання, грудної клітки та середостіння: часто- кашель; нечасто - фарингіт.

З боку ШКТ: часто-діарея, нудота, запор; нечасто - метеоризм, блювання.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: - нечасто - холецистит.

З боку шкірних покривів і підшкірно-жирової клітковини: часто-шкірний свербіж; нечасто - підвищене потовиділення, висип; частота невідома ангіоневротичний набряк.

З боку опорно-рухового апарату і сполучної тканини: часто судоми в литкових м'язах ніг, м'язово-скелетні болі; нечасто  - біль у спині.

З боку нирок і сечовивідних шляхів: часто-порушення функції нирок.

Загальні та місцеві: нечасто астенія, нездужання.

Лабораторні показники: нечасто підвищення концентрації залишкового азоту сечовини, креатиніну, зниження експресії рецептора епідермального фактора росту, підвищення концентрації глюкози у сироватці крові.

Інфекції: нечасто - пієлонефрит, гінекомастія.

Передозування:

Випадки передозування еплеренону у людини не описані.

Симптоми: Найбільш ймовірними проявами передозування можуть бути виражене зниження артеріального тиску та гіперкаліємія.

Лікування: при розвитку вираженого зниження АТ необхідно призначити підтримуюче лікування. У разі розвитку гіперкаліємії показано стандартну терапію. Еплеренон не видаляється при гемодіалізі. Встановлено, що еплеренон активно зв'язується із активованим вугіллям.

Спосіб застосування та дози:

Прийом їжі не впливає на всмоктування препарату Інспра ^®.

Для індивідуального підбору дози можна використовувати дозування 25 і 50 мг.

ЇМ

Лікування слід починати з дози 25 мг 1 раз на добу та збільшувати її до 50 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів з урахуванням концентрації калію у сироватці крові (Див. таблицю 1). Підтримуюча доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг 1 раз на добу.

ХСН ІІ ФК за класифікацією NYHA

Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та збільшувати її до 50 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів з урахуванням концентрації калію у сироватці крові (див. таблицю 1). Максимальна добова доза становить 50 мг. Після тимчасового припинення прийому препарату через підвищення концентрації калію в сироватці крові до або більше 6 ммоль/л терапію препаратом можна відновити в дозі 25 мг через день, коли концентрація калію в сироватці крові становитиме 5 ммоль/л.

Загальні рекомендації

Концентрацію калію в сироватці крові слід визначати до призначення препарату Інспра^®, протягом 1-го тижня і через 1 міс після початку терапії або при зміні дози препарату. Надалі також необхідно періодично контролювати концентрацію калію у сироватці крові.

Літні пацієнти. Корекція стартової дози у літніх пацієнтів не потрібна. У зв'язку з віковим зниженням функції нирок у пацієнтів похилого віку підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при наявності супутніх захворювань, що сприяють збільшенню концентрацій еплеренону у сироватці крові, зокрема при порушенні функції печінки. від легкого до помірного ступеня важкості. Рекомендується періодично визначати концентрацію калію у сироватці крові (див. таблицю 1, а також «Особливі вказівки») і «Протипоказання», з обережністю).

Порушення функції нирок. Корекція початкової дози у хворих з легким порушенням функції нирок не потрібна. Ступінь гіперкаліємії збільшується при погіршенні функції нирок. Рекомендується періодично визначати вміст калію у сироватці крові (див. таблицю 1, а також «Особливі вказівки»). Препарат Інспра^® не видаляється при гемодіалізі. У пацієнтів з ХСН II ФК за класифікацією NYHA та порушеннями функції нирок середнього ступеня тяжкості (Cl креатиніну 30–60 мл/хв) слід розпочати терапію з дози 25 мг через день з наступною корекцією дози залежно від концентрації калію у сироватці крові (див. таблицю 1). У пацієнтів з тяжкою недостатністю функції нічок (Cl креатиніну – 30 мл/хв) застосування препарату протипоказане (див. «Протипоказання»). Досвід застосування препарату Інспра^® у пацієнтів з серцевою недостатністю після перенесеного ІМ та Cl креатиніну 50 мл/хв немає. Слід з обережністю застосовувати препарат Інспра ^®  (Див. «Протипоказання», З обережністю). У пацієнтів з Cl креатиніну <50 мл/хв застосування препарату Інспра^® в дозі вище 25 мг 1 раз на добу не досліджувалося (див. «Особливі вказівки»).

Порушення функції печінки. Корекція початкової дози у хворих з порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості не потрібна. Враховуючи збільшення концентрації еплеренону у таких хворих, рекомендується регулярно контролювати концентрацію калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів похилого віку (див. «Особливі вказівки»). Застосування препарату Інспра у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки протипоказане.

Супутня терапія. При одночасному застосуванні препаратів, що мають слабку або помірно виражену інгібуючу дію на CYP3А4, наприклад еритроміцину, саквінавіру, аміодарону, дилтіазему, верапамілу та флуконазолу, лікування препаратом Інспра можна почати з дози 25 мг 1 раз на добу, при цьому доза останнього не повинна перевищувати 25 мг 1 раз на добу (див. «Взаємодія»).

 Фармакокінетика

Всмоктування та розподіл

Після прийому еплеренону в дозі 100 мг абсолютна біодоступність становить 69%. С_max досягається приблизно через 2 год. С_max та AUC лінійно залежать від дози в діапазоні від 10 до 100 мг і нелінійно – у дозі понад 100 мг. C_ss  досягається протягом 2 днів. Прийом їжі не впливає на абсорбцію.

Еплеренон приблизно на 50% зв'язується з білками плазми, переважно з альфа 1-кислотною групою глікопротеїнів. Розрахунковий V _d  Еплеренон не пов'язується із еритроцитами.

Метаболізм та виведення

Метаболізм еплеренону здійснюється в основному під дією CYP3A4. Активні метаболіти еплеренону у плазмі крові людини не ідентифіковані.

У незміненому вигляді із сечею та калом виводиться менше 5% дози еплеренону. Після одноразового прийому внутрішньо міченого препарату близько 32% дози виводилося. з калом і близько 67% – із сечею. T_1/2 еплеренону становить близько 3-5 год, кліренс із плазми крові - приблизно 10 л/год.

Фармакокінетика у особливих клінічних випадках

Вік і стать: фармакокінетика еплеренону в дозі 100 мг 1 раз на добу вивчалася у літніх пацієнтів (старше 65 років), чоловіків і жінок, афроамериканців. Фармакокінетика препарату суттєво не відрізнялася у чоловіків та жінок. У рівноважному стані у літніх пацієнтів C _max і AUC були відповідно на 22% і 45% вищими, ніж у молодих пацієнтів (18-45 років).

Ніркова недостатність: фармакокінетику еплеренону вивчали у пацієнтів з нирковою недостатністю різного ступеня тяжкості та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізу. У порівнянні з пацієнтами контрольної групи у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня виявили збільшення рівноважних AUC та C _max на 38% і 24%, відповідно, а у пацієнтів, що знаходяться на гемодіалізі - їх зниження на 26% та 3%. Кореляції між кліренсом еплеренону із плазми крові та кліренсом креатиніну не виявлено. Еплеренон не видаляється при гемодіалізі.

Печкова недостатність: фармакокінетику еплеренону в дозі 400 мг порівнювали у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) та здорових добровольців. Рівноважні C і AUC еплеренону були збільшені на 3.6% і 42%, відповідно. У пацієнтів із печінковою недостатністю тяжкого ступеня еплеренон не вивчався, тому його застосування у цій групі пацієнтів протипоказане.

Серцева недостатність: Фармакокінетику еплеренону в дозі 50 мг вивчали у пацієнтів із серцевою недостатністю (функціональний клас II-IV). Рівноважні AUC та C _max у пацієнтів із серцевою недостатністю були відповідно на 38% і 30% вищими, ніж у здорових добровольців, підібраних за віком, масою тіла та статтю. Кліренс еплеренону у пацієнтів із серцевою недостатністю схожий з таким у здорових людей похилого віку.

Дозування

Препарат призначають внутрішньо.

Застосування препарату Інспра не пов'язане з їдою. Для індивідуального підбору дози можна використовувати дозування 25 і 50 мг.

Інфаркт міокарда

Лікування слід розпочинати з дози 25 мг 1 раз на добу та збільшувати її до 50 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів з урахуванням концентрації калію у сироватці крові (див. таблицю). Підтримуюча доза препарату, що рекомендується, становить 50 мг 1 раз на добу.

Хронічна серцева недостатність, починаючи з ІІ функціонального класу

Лікування слід починати з дози 25 мг 1 раз на добу і збільшувати її до 50 мг 1 раз на добу через 4 тижні з урахуванням концентрації калію в сироватці крові (див. таблицю).

Підбір дози після початку лікування

Після тимчасового припинення прийому препарату у зв'язку з підвищенням концентрації калію в сироватці крові до 6 ммоль/л, терапію препаратом можна відновити в дозі 25 мг через день, коли концентрація калію в сироватці крові становитиме 5 ммоль/л.

Концентрацію калію в сироватці слід визначати до призначення препарату, протягом першого тижня і через 1 міс після початку терапії або при зміні дози препарату. Надалі також необхідно періодично контролювати концентрацію калію у сироватці крові.

Корекція стартової дози у пацієнтів похилого віку не потрібна. У зв'язку із віковим зниженням функції нирок у пацієнтів похилого віку підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, особливо при наявності супутніх захворювань, що сприяють збільшенню концентрацій еплеренону у сироватці крові, зокрема, при порушенні функції печінки від легкого до помірного ступеня важкості. Рекомендується періодично визначати концентрацію калію у сироватці крові.

Корекції стартової дози у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня не потрібно. Ступінь гіперкаліємії збільшується у разі порушення функції нирок. Рекомендується періодично визначати концентрацію калію у сироватці крові. Еплеренон не видаляється при діалізі. У пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (КК <30 мл/хв) застосування препарату протипоказане.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, починаючи з II функціонального класу та порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (КК 30-60 мл/хв) слід починати терапію з дози 25 мг через день із наступною корекцією дози залежно від концентрації калію в сироватці крові.

Досвіду застосування еплеренону у пацієнтів із серцевою недостатністю після перенесеного інфаркту міокарда та КК – 50 мл/хв немає. Слід з обережністю застосовувати препарат Інспра у таких пацієнтів.

У пацієнтів з КК 50 мл/хв застосування препарату Інспра в дозі вище 25 мг 1 раз на добу не досліджувалося.

Корекції стартової дози у пацієнтів з порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості не потрібно. Враховуючи збільшення концентрації еплеренону у таких пацієнтів рекомендується регулярно контролювати концентрацію калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів похилого віку. Застосування препарату Інспра у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня протипоказано.

Супутня терапія

При одночасному застосуванні препаратів, що мають слабку або помірно виражену інгібуючу дію на CYP3A4, наприклад, еритроміцину, аміодарону, дилтіазему, верапамілу та флуконазолу, лікування препаратом Інспра можна розпочати з дози 25 мг 1 раз на добу, при цьому доза останнього не повинна перевищувати 25 мг 1 раз на добу.

Передозування

Випадків передозування еплеренону у людини не описано. Найбільш ймовірними проявами передозування можуть бути зниження артеріального тиску та гіперкаліємія.

Лікування: еплеренон не видаляється при гемодіалізі. Встановлено, що еплеренон активно зв'язується з  активованим вугіллям. У разі появи симптоматичної гіпотензії необхідно призначити підтримуюче лікування. У разі розвитку гіперкаліємії показано стандартну терапію.

Лікарська взаємодія

Фармакодинамічна взаємодія

Калійсзберігаючі діуретики та препарати калію: враховуючи підвищений ризик розвитку гіперкаліємії, еплеренон не слід призначати пацієнтам, які отримують калійзберігаючі діуретики та препарати калію. Калійзберігаючі діуретики можуть посилити ефекти. антигіпертензивних препаратів та інших діуретиків.

Препарати, що містять літій: взаємодія еплеренону з препаратами літію не вивчалася. Однак, у пацієнтів, які отримували літій у поєднанні з діуретиками та інгібіторами АПФ описані випадки інтоксикації літієм. Слід уникати одночасного застосування еплеренону та літію. Якщо така комбінація необхідна, доцільно контролювати концентрації літію у плазмі крові.

Циклоспорин, такролімус: циклоспорин та такролімус можуть спричинити порушення функції нирок та підвищити ризик розвитку гіперкаліємії. Слід уникати одночасного застосування еплеренону та циклоспорину або такролімусу. Якщо під час лікування еплереном потрібно призначення циклоспорину або такролімусу, рекомендується ретельно контролювати концентрацію калію у сироватці крові та функцію нирок.

НПЗЗ: лікування НПЗЗ може призвести до гострої ниркової недостатності за рахунок прямого пригнічення клубочкової фільтрації, особливо у пацієнтів групи ризику (Старі пацієнти та/або пацієнти з дегідратацією). При сумісному застосуванні цих засобів до початку та під час лікування необхідно забезпечувати адекватний водний режим та контролювати функцію нирок.

Триметоприм: одночасне застосування триметоприму з еплереном підвищує ризик розвитку гіперкаліємії. Рекомендується контролювати концентрацію калію у сироватці. крові та функцію нирок, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю та у людей похилого віку.

Інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II: застосовувати еплеренон з інгібіторами АЛФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II слід з обережністю. Подібна комбінація може призвести до збільшення ризику гіперкаліємії, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок, у т.ч. у людей похилого віку. Рекомендується ретельно контролювати концентрацію калію у сироватці крові.

Альфа₁- адреноблокатори (празозин, альфузозин): при одночасному застосуванні альфа₁-адреноблокаторів з еплереном може посилитися гіпотензивна дія та/або збільшитися ризик розвитку ортостатичної гіпотензії, у зв'язку з чим рекомендується контролювати артеріальний тиск при зміні положення тіла.

Трициклічні антидепресанти, нейролептики, аміфостин, баклофен: при одночасному застосуванні цих засобів з еплереном може посилитися антигіпертензивний ефект або збільшити ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

Глюкокортикоїди, тетракозактид: одночасне застосування цих засобів з еплереноном може призвести до затримки натрію та рідини.

Фармакокінетична взаємодія

Дослідження in vitro свідчать про те, що еплеренон не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2C19, CYP2C9, CYP2D6 та CYP3A4. Еплеренон не є субстратом або інгібітором глікопротеїну Р.

<і>Дігоксин: AUC дигоксину при одночасному застосуванні з еплереном збільшується на 16% (90% ДІ: 4-30%). Необхідно бути обережними, якщо дигоксин застосовується у дозах, близьких до максимальних терапевтичних.

Варфарин: клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії з варфарином не виявлено. Необхідно бути обережним, якщо варфарин застосовується в дозах, близьких до максимальних терапевтичних.

Субстрати CYP3A: у спеціальних дослідженнях ознак фармакокінетичної взаємодії еплеренону з субстратами CYP3A4, наприклад, мідазоламом та цизапридом, виявлено був.

Інгібітори CYP3A4:

—  потужні інгібітори CYP3A4: при застосуванні еплеренону із засобами, що інгібують CYP3A4, можлива значуща фармакокінетична взаємодія. Потужний інгібітор CYP3A4 (кетоконазол 200 мг 2 рази на добу) спричиняв збільшення AUC еплеренону на 441%. Одночасне застосування еплеренону з потужними інгібіторами CYP3A4, такими як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, нелфінавір, кларитроміцин, телітроміцин та нефазодон, протипоказано;

— слабкі та помірні інгібітори CYP3A4: одночасне застосування з еритроміцином, саквінавіром, аміодароном, дилтіаземом, верапамілом і флуконазолом супроводжувалося значним фармакокінетичним взаємодією (ступінь збільшення AUC варіювала від 98% до 187%). При одночасному застосуванні цих засобів з еплереном доза останнього має перевищувати 25 мг.

Індуктори CYP3A4: одночасний прийом настойки звіробою (потужний індуктор CYP3A4) з еплереном викликав зниження AUC останнього на 30%. При застосуванні потужніших індукторів CYP3A4, таких як рифампіцин, можливе більш виражене зниження AUC еплеренону. Враховуючи можливе зниження ефективності еплеренону, одночасне застосування потужних індукторів CYP3A4 (рифампіцину, карбамазепіну, фенітоїну, фенобарбіталу, настоянки звіробою) не рекомендується.

Антациди: на підставі фармакокінетичного клінічного дослідження значної взаємодії антацидів з еплереном при їх одночасному застосуванні передбачається.

Умови та термін зберігання

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С. Термін придатності – 3 роки.

Умови відпустки з аптек

Препарат відпускається за рецептом.

------------------------------------------------------------------------------------------------------------  

Ціна на препарат Інспра в Ізраїлі

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------

З питань придбання оригінального   препарату Інспра в Ізраїлі звертайтесь 

за наступними телефонами +7-915-405-1002  (Росія), +972-52 -398-37-66  (Ізраїль)

або заповніть заявку на безкоштовну консультацію.