Кемпас. Інструкція із застосування

Клініко-фармакологічна група

Протипухлинний препарат. Моноклональні антитіла

Форма випуску, склад та упаковка

Концентрат для приготування розчину для інфузій від безбарвного до світло-жовтого кольору, прозорий або опалесцентний.

У 1 мл міститься:

активна речовина: алемтузумаб – 30 мг

допоміжні речовини: динатрію едетат, фосфатний сольовий буфер (калію хлорид, калію дигідрофосфат, натрію хлорид, натрію фосфат двоосновний, полісорбат 80, вода д/і).

1 мл - флакони (3) - картонні коробки.

Показання

- Хронічний лімфолейкоз (ХЛЛ).

Протипоказання

- гостре чи загострення хронічного системного інфекційного захворювання;

- ВІЛ інфекція;

- Супутні пухлини, що вимагають терапії;

- Вагітність;

- лактація (грудне вигодовування);

- Підвищена чутливість та анафілактичні реакції в анамнезі на алемтузумаб, мишачі білки або будь-які речовини, що входять до складу препарату.

Дозування

Кемпас слід застосовувати під контролем лікаря, який має досвід проведення протипухлинної терапії.

Препарат у будь-якій рекомендованій дозі повинен вводитися у вигляді внутрішньовенної інфузії тривалістю не менше 2 годин. Антибіотики та противірусні препарати слід призначати у плановому порядку всім хворим під час та після закінчення лікування.

Дорослим під час першого тижня лікування Кемпас слід призначати у зростаючих дозах: 3 мг на 1-й день, 10 мг - на 2-й день та 30 мг - 3-й день за умови хорошої переносимості кожної дози. Надалі рекомендована до застосування доза становить 30 мг на добу 3 рази на тиждень через день (наприклад, понеділок-середа-п'ятниця або вівторок-четвер-субота). Максимальна тривалість лікування становить 12 тижнів. Більшість хворих збільшення дози препарату до 30 мг може бути здійснено протягом 3-7 днів. Однак при розвитку помірних або тяжких гострих побічних реакцій в результаті вивільнення цитокінів (особливо гіпотензії, ознобу, лихоманки, задишки, висипу або бронхоспазму) як при дозі 3 мг, так і при дозі 10 мг наступна добова доза препарату повинна бути такою ж не повинна збільшуватися доти, доки переносимість препарату стане задовільною.

У більшості випадків максимальна відповідь на лікування досягається при застосуванні Кемпас протягом 4-12 тижнів.

Після досягнення всіх лабораторних і клінічних ознак повної ремісії терапія Кемпасом повинна бути припинена при спостереженні за станом хворого.

При поліпшенні стану хворого (тобто при досягненні часткової ремісії або стабілізації) і подальшому досягненні плато без ознак поліпшення протягом 4 тижнів і більше терапія Кемпасом повинна бути припинена при спостереженні за станом хворого. Лікування також має бути припинено за ознак прогресування захворювання.

При розвитку тяжкої інфекції або виражених ознак гематологічної токсичності лікування Кемпасом має бути припинено до зникнення. Рекомендується перервати терапію Кемпасом у хворих зі зниженням числа тромбоцитів <25 000/мкл або зі зниженням абсолютного числа нейтрофілів (АЧН)<250/мкл. Терапія Кемпас може бути продовжена після ліквідації інфекції або токсичних явищ. При припиненні терапії більш ніж на 7 днів відновлення Кемпасу повинно здійснюватися в режимі поступового збільшення дози. При розвитку аутоімунної анемії або аутоімунної тромбоцитопенії, пов'язаної з лікуванням Кемпасом, застосування препарату має бути повністю припинено.

Дослідження застосування препарату у дітей та підлітків (молодше 17 років) не проводилися.

Корекція режиму дозування у осіб похилого віку (старше 65 років) не потрібна, але ця категорія пацієнтів повинна перебувати під ретельним наглядом.

Дослідження застосування препарату Кемпас у пацієнтів із захворюваннями нирок та печінки не проводилися.

Правила приготування розчину для внутрішньовенного введення

Перед застосуванням вміст ампули слід перевірити щодо відсутності видимих частинок, вміст ампули має бути прозорим. Ампулу не можна використовувати при фарбуванні концентрату або наявності видимих частинок.

Препарат не містить консервантів, тому приготування розчину слід проводити в асептичних умовах.

Приготовлений розчин слід використовувати безпосередньо або протягом 8 годин після приготування. Необхідну кількість вмісту ампули слід додати до 100 мл 0.9% розчину хлориду натрію або 5% розчину декстрози через стерильний безволоконний фільтр, не затримує білок, з розміром пор 5 мікрон. Для перемішування розчину слід обережно перевернути флакон. Для приготування розчину даного препарату не повинні застосовуватись інші розчини, крім зазначених у цьому розділі. Сумісність із іншими препаратами невідома. До приготовленого розчину Кемпасу не можна додавати інші препарати і одночасно з Кемпасом вводити їх через систему для інфузії.

Приготовлений розчин може зберігатися при кімнатній температурі (15-30°С) або в холодильнику. Зазначені характеристики препарату мають чинність тільки при приготуванні розчину в стерильних умовах та його захисті від світла.

Передозування

Хворі отримували введення одноразових доз Кемпаса до сумарної дози 240 мг; при цьому частота гіпотензії, лихоманки, анемії 3 та 4 ступеня за градацією NCI може бути вищою.

Лікування: специфічний антидот невідомий; введення препарату має бути припинено, при необхідності проводять підтримуючу терапію.

Лікарська взаємодія

Дослідження взаємодії Кемпас з лікарськими препаратами не проводилися. Клінічно значущі взаємодії Кемпас з іншими лікарськими препаратами невідомі. Рекомендований інтервал між введенням Кемпас і застосуванням інших хіміотерапевтичних препаратів становить не менше 3 тижнів.

Незважаючи на відсутність відповідних досліджень хворим не рекомендується застосування живих вірусних вакцин протягом принаймні 12 місяців після терапії Кемпасом. Можливість формування первинної чи вторинної гуморальної відповіді після використання вакцин не досліджувалася.

Фармацевтична взаємодія

Несумісність Кемпаса та флаконів з полівінілхлориду (ПВХ), систем для введення препаратів із ПВХ або поліетилену, а також фільтрів, що не затримують білок, невідома.

Побічні дії

Інфузійні реакції: лихоманка, озноб, нудота, блювання, артеріальна гіпотензія, підвищена стомлюваність, висипання, кропив'янка, диспное, головний біль, свербіж та діарея. У зв'язку із синдромом вивільнення цитокінів спостерігалися тяжкі реакції, такі як непритомність, бронхоспазм, гіпоксія, легеневі інфільтрати, респіраторний дистрес-синдром у дорослих, зупинка дихання, інфаркт міокарда, аритмії, гостра серцева недостатність та зупинка серця. У поодиноких випадках ці реакції призводили до летального результату. Реакції, що гостро розвиваються, пов'язані з інфузією, зазвичай виникають протягом першого тижня терапії і в подальшому практично повністю зникають.

Інфекції: сепсис, Herpes simplex, цитомегаловірусна інфекція, інфекція, викликана Pneumocystis carinii, Varicella zoster, грибкова інфекція, кандидомікоз, абсцес, риноцере , атипові мікобактеріальні інфекції, нокардіоз), протозойні інфекції (наприклад, викликані Toxoplasma gondi), інші важкі вірусні інфекції, іноді зі смертельними наслідками (аденовірусна інфекція, парагрип, гепатит В, прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалоп. Тривале зниження кількості Т-лімфоцитів внаслідок лікування Кемпасом може збільшувати ризик реактивації вірусу Епштейна-Барр (ВЕБ).

З боку системи кровотворення: кровоточивість, панцитопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, анемія, панцитопенія, лейкопенія, лімфопенія, пурпура, нейтропенічна лихоманка, аплазія зниження рівня гаптоглобіну, гемолітична анемія, пригнічення кістковомозкового кровотворення, носові кровотечі, кровоточивість ясен, відхилення в загальному аналізі крові; рідко – аутоімунні ускладнення (аутоімуна гемолітична анемія, аутоімуна тромбоцитопенія, апластична анемія, синдром Гійєна-Барре, хронічна запальна демієлінізуюча полірадикулоневропатія).

З боку обміну речовин: гіпонатріємія, дегідратація, зниження маси тіла, гіпокальціємія, спрага, загострення перебігу цукрового діабету, гіпокаліємія; рідко – синдром лізису пухлини зі смертельним наслідком.

З боку ЦНС: головний біль, втрата смаку, тремор, гіпестезія, запаморочення, гіперкінезія, кон'юнктивіт, парестезії, порушення ходи, ендофтальміт, дистонія, гіперестезія, гіпертонус, втрата слуху, шум у вухах, спотворення смаку, невропатія; рідко – внутрішньочерепні крововиливи зі смертельним наслідком (спостерігається у хворих з тромбоцитопенією).

З боку серцево-судинної системи: гіпотензія, гіпертензія, тахікардія, ангіоспазм, гіперемія обличчя, серцебиття; нечасто – зупинка серця, інфаркт міокарда, фібриляція передсердь, порушення на ЕКГ, аритмія, брадикардія, периферична ішемія, непритомність, надшлуночкова тахікардія, застійна серцева недостатність, кардіоміопатія та зниження фракції викиду (діагностики);

З боку травної системи: блювота, нудота, діарея, анорексія, болі в животі, кровотечі у шлунково-кишковому тракті, стоматит, порушення функції печінки, запори, диспепсія, виразковий стоматит , метеоризм, гастроентерит, гінгівіт, відрижка, гикавка, сухість у роті, виразкове ураження слизової оболонки порожнини рота, виразкове ураження язика.

З боку кістково-м'язової системи: болі в кістках, артралгії, міалгії.

З боку психічної сфери: сплутаність свідомості, тривожність, сонливість, депресія, безсоння; нечасто – нервозність, порушення мислення, деперсоналізація, імпотенція, розлади особистості.

З боку дихальної системи: пневмонія, диспное, бронхоспазм, синусити, кашель, гіпоксія, інфекції верхніх відділів дихальних шляхів, бронхіт, фарингіт, кровохаркання, стридор, порушення , утруднення дихання, інфільтрація легеневої тканини, респіраторні захворювання, ослаблення дихання, ларингіт, риніт, відчуття здавлення гортані, випіт у плевральній порожнині, набряк легень.

З боку сечовивідної системи: інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції нирок, поліурія, гематурія, нетримання сечі, зниження діурезу.

Дерматологічні реакції: кропивниця, висипання, свербіж, підвищене потовиділення, еритематозний висип, бульозний висип, порушення шкірних покривів, макуло-папульозний висип, грибковий.

Місцеві реакції: реакції у місці введення, крововиливу, дерматит, біль у місці ін'єкції.

З боку організму в цілому: озноб, лихоманка, підвищена стомлюваність, анорексія, біль різної локалізації, біль за грудиною, біль у спині, набряк порожнини рота, астенія, нездужання, грипоподібний симптом, зміна температури тіла, набряки, мукозит.

Особливі вказівки

При застосуванні препарату слід враховувати, що під час початкового збільшення дози можуть виникнути в результаті вивільнення цитокінів побічні реакції, що гостро розвиваються (артеріальна гіпотензія, озноб, лихоманка, задишка і висип). Якщо вони виражені помірно або значно, введення препарату слід продовжити в дозі, що передує її збільшенню, з проведенням необхідної премедикації до задовільної переносимості кожної дози, що вводиться. При припиненні терапії більш ніж на 7 днів відновлення введення Кемпасу повинно здійснюватися в режимі поступового збільшення дози.

У хворих, які отримують лікування Кемпасом, спостерігалася минуща артеріальна гіпотензія. При ІХС і при проведенні супутньої антигіпертензивної терапії слід бути обережними. У цій категорії хворих при лікуванні Кемпасом повідомлялося про інфаркт міокарда та зупинку серця. У хворих, які раніше отримували лікування потенційними кардіотоксичними препаратами, необхідна оцінка та контроль функції серця (наприклад, ехокардіографія, підрахунок ЧСС, вимірювання маси тіла).

Премедикацію рекомендується проводити кортикостероїдними препаратами для прийому внутрішньо або для внутрішньовенного введення за 30-60 хв до кожної інфузії Кемпасу під час збільшення дози, а також за клінічними показаннями. Рекомендована премедикація – гідрокортизон у дозі 100-200 мг (або його еквівалент). Його доза може бути зменшена при досягненні рекомендованої дози Кемпасу. Крім того, можливе додаткове застосування антигістамінних препаратів для прийому внутрішньо (наприклад, 50 мг дифенілгідраміну) та неопіоїдних анальгетиків (наприклад, 1 г парацетамолу). У разі гострих реакцій, пов'язаних з інфузією, тривалість часу інфузії може бути збільшена до 8 годин від моменту приготування розчину Кемпасу для інфузії.

Виражене зниження числа лімфоцитів як очікуваний фармакологічний ефект Кемпаса може бути тривалим і спостерігається у всіх хворих. Число CD4+ та CD8+ лімфоцитів починає збільшуватися на 8-12 тижні лікування та продовжує відновлюватися протягом кількох місяців після припинення лікування. Медіана часу до досягнення рівня 200 клітин/мкл становить 2 місяці після інфузії останньої дози Кемпаса, проте період відновлення початкового рівня може тривати 6 місяців і більше. Цей ефект може призводити до розвитку опортуністичних інфекцій. У зв'язку з цим рекомендується проведення профілактики інфекції, наприклад, триметопримом/сульфаметоксазолом по 1 таб. 2 рази на добу 3 рази на тиждень або іншими препаратами для профілактики пневмонії, що викликається Pneumocystis carinii, а також ефективними пероральними препаратами для лікування герпесу, наприклад, фамцикловіром по 250 мг 2 рази на добу, що починається під час терапії та триває не менше 4 місяців після припинення лікування Кемпасом або до рівня CD4+ лімфоцитів 200 клітин/мкл і більше. При розвитку вираженої інфекції, що важко протікає, необхідно припинити застосування Кемпасу до зникнення даного ускладнення. Можливе продовження терапії після ліквідації цього ускладнення.

Оскільки у пацієнтів з вираженою лімфопенією можливий розвиток реакції трансплантат проти господаря, компоненти крові перед їх використанням слід піддавати опроміненню протягом періоду лімфопенії, особливо, поки кількість Т-лімфоцитів не відновиться до рівня 200 клітин/мкл і вище.

Минуща нейтропенія 3 і 4 ступеня (1000/мкл) спостерігається дуже часто на 5-8 тижні від початку лікування. Минуща тромбоцитопенія 3 і 4 ступеня (50 000/мкл) відзначається дуже часто протягом перших 2 тижнів терапії, надалі у більшості хворих її тяжкість зменшується. При розвитку вираженої гематологічної токсичності лікування Кемпас слід припинити до моменту зникнення цього ускладнення. Лікування Кемпас може бути продовжене після зникнення ознак гематологічної токсичності. При розвитку аутоімунної анемії або аутоімунної тромбоцитоніні, пов'язаної з лікуванням Кемпасом, терапія Кемпасом повинна бути повністю припинена.

Під час терапії Кемпасом необхідно регулярно проводити повний підрахунок формули крові і числа тромбоцитів, особливо часто - у пацієнтів з цитопенією, що розвинулася.

Лікування необхідно припинити за наявності ознак прогресування захворювання.

У повсякденній клінічній практиці не передбачено регулярного систематичного контролю експресії CD52. Однак при вирішенні питання щодо проведення повторного лікування доцільно підтвердити наявність експресії CD52.

У хворих можуть виникнути алергічні реакції або реакції гіперчутливості до Кемпасу, мишачих або химерних моноклональних антитіл.

Спеціальних досліджень впливу віку на ефективність і токсичність Кемпаса не проводилося. Особи похилого віку (старше 65 років) переносять цитотоксичну терапію гірше порівняно з особами молодого віку. У зв'язку з тим, що ХЛЛ зустрічається переважно у похилому віці, хворі на цю вікову групу повинні перебувати під ретельним наглядом.

Дослідження ефективності та безпеки застосування Кемпасу при захворюваннях нирок та печінки не проводилися.

При приготуванні та використанні розчину Кемпасу необхідно бути обережними. Для запобігання ризику впливу препарату на організм у разі розбивання флакона або пролиття розчину рекомендується використання латексних рукавичок та захисних окулярів.

Слід дотримуватись необхідних правил використання та знищення препарату. Невикористаний препарат може бути утилізований (спалений). Вагітним медичним співробітникам працювати з Кемпас заборонено.

При порушеннях функції нирок

Дослідження застосування препарату Кемпас у пацієнтів із захворюваннями нирок не проводилися.

При порушеннях функції печінки

Дослідження застосування препарату Кемпас у пацієнтів із захворюваннями печінки не проводилися.

Використання в педіатрії

Дані щодо безпеки та ефективності застосування препарату у дітей відсутні.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Вплив терапії Кемпас на здатність пацієнтів займатися потенційно небезпечними видами діяльності не вивчався. Однак слід бути обережними у зв'язку з описаними випадками виникнення сплутаності свідомості та сонливості.

Вагітність та лактація

Застосування Кемпас протипоказане при вагітності. Відомо, що людські IgG проникають крізь плацентарний бар'єр. Кемпас також може проникати через плацентарний бар'єр, у зв'язку з чим потенційно може знижувати рівень В- і Т-лімфоцитів плода. Невідомо, чи чинить препарат шкідливий вплив на плід при його застосуванні у вагітних жінок і чи впливає його прийом на репродуктивну функцію.

При необхідності застосування препарату Кемпас у період лактації грудне вигодовування має бути припинене під час терапії та протягом 4 тижнів після відміни препарату. Невідомо, чи виділяється алемтузумаб із грудним молоком.

Вагітним жінкам і жінкам, які найближчим часом планують вагітність, працювати з Кемпасом заборонено.

Чоловікам та жінкам дітородного віку необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування та протягом 6 місяців після закінчення терапії Кемпасом.

Умови та термін зберігання

Препарат слід зберігати у захищеному від світла місці, недоступному для дітей, при температурі від 2° до 8°C; не заморожувати. Термін придатності – 3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.