Копігус. Інструкція із застосування

Форма випуску та склад

Пігулки, покриті плівковою оболонкою рожевого кольору.

В одній таблетці міститься:

активна речовина: рибавірин 200 мг;

допоміжні речовини: крохмаль прежелатинізований, натрію крохмалю гліколат, целюлозамікрокристалічний, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат;

склад оболонки: Opadry рожевий 03A14309 (гідроксипропілметилцелюлоза,тальк, титану діоксид Е171, заліза (III) оксид жовтий Е172, заліза (III) оксид червоний , дисперсіяетилцелюлозна водна, тріацетин.

Покази

Лікування хронічного гепатиту С:

- у складі комбінованої терапії з інтерфероном альфа-2а або пегінтерфероном альфа-2а у раніше нелікованих дорослих пацієнтів за наявності позитивних результатів на вірус гепатиту С у плазмі, включаючи пацієнтів із компенсованим цирозом печінки;

- у складі комбінованої терапії з пегінтерфероном альфа-2а для лікування пацієнтів, при неефективності попереднього лікування інтерферономальфу (пегільованим або непегільованим) у монотерапії або у комбінації з рибавірином.

Протипоказання

- Гіперчутливість до рибавірину або будь-якого з компонентів препарату

— Вагітність та період лактації

- Вік до 18 років

- Гемоглобінопатії (таласемія, серповидноклітинна анемія)

- Декомпенсація функції печінки

- Цироз печінки з декомпенсацією функції (6 балів і більше у хворих із поєднаною інфекцією ВІЛ-гепатит З шкалою Чайлд-П'ю)

— Виражена депресія та суїцидальні настрої

Для уточнення протипоказань інтерферону альфа-2а та пегінтерферону альфа-2а необхідно ознайомитись з інструкцією на ці препарати.

Дозування

Копегус застосовують у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а. Доза та тривалість лікування залежить від типу інтерферону.

За дозуванням пегінтерферону альфа-2а або інтерферону альфа-2а необхідно ознайомитися з інструкцією даних препаратів.

Добова доза та тривалість застосування Копегусу у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а має бути індивідуалізована на підставі генотипу вірусу гепатиту С та ваги тіла хворого. Добова доза Копегуса приймається щодня внутрішньо в два прийоми вранці та ввечері разом із їжею.

Рекомендовані дози Копегусу при застосуванні в комбінації з інтерфероном альфа-2а як розчин для ін'єкцій залежать від маси тіла хворого. Тривалість лікування становить щонайменше 6 місяців.

Будь ласка, зверніться до опису пегінтерферону альфа-2а або інтерферону альфа-2а за додатковою інформацією щодо зміни дози та відміни лікування, у випадках, коли Копегус застосовується в комбінації з одним із цих препаратів.

При появі побічних ефектів або змін лабораторних показників під час лікування Копегусом у комбінації з пегінтерфероном альфа-2 або інтерфероном альфа-2а слід змінити дози кожного з препаратів до стихання побічних реакцій. При збереженні цих явищ після зміни дози Копегусу необхідно відмінити лікування.

Корекція дози у пацієнтів, які перебувають на хронічному гемодіалізі:

Пацієнтам із хронічною нирковою недостатністю, які перебувають на хронічному гемодіалізі, Копегус слід призначати у дозі 200 мг щодня.

Передозування

Про випадки передозування під час клінічних випробувань повідомлень не було. Гіпокальціємія та гіпомагніємія описані у осіб, які приймали рибавірин у дозах, що в 4 рази перевищують максимально рекомендовані. Копегус не видаляється при гемодіалізі. Лікування симптоматичне.

Лікарська взаємодія

Були проведені дослідження взаємодії Копегуса у комбінації з інтерфероном альфа-2b, пегінтерфероном альфа та антацидами. Концентрація Копегусу однакова при монотерапії та при комбінації з препаратами інтерферону альфа-2b або пегінтерферону альфа-2а.

Можливість лікарської взаємодії може зберігатися до двох місяців (5 періодів напіврозпаду рибавірину) після припинення прийому Копегуса через тривалий період напіврозпаду.

Копегус не пригнічує і індукує ензими цитохрому Р450. Отже, можливість взаємодії Копегус із ферментною системою P450 мінімальна.

Антациди: біодоступність 600 мг рибавірину знижується при одночасному прийомі антацидів, що містять магній, алюміній та метикон: сумарна концентрація (площа під кривою) зменшується на 14%. Ця взаємодія не має клінічного значення.

Аналоги нуклеозидів: рибавірин пригнічує фосфорилювання зидовудину та ставудину. Клінічне значення цих результатів невідоме, але можна припустити, що одночасний прийом Копегусу з зидовудином або ставудином може призвести до збільшення концентрації ВІЛ у плазмі. Тому рекомендується стежити за рівнем РНК ВІЛ у пацієнтів, які приймають Копегус одночасно з одним із двох вищезгаданих препаратів. Якщо рівень РНК ВІЛ підвищується, спільне застосування Копегусу з препаратами інгібіторів зворотної транскриптази нуклеозидів слід переглянути.

Диданозин (ddI.): спільне застосування диданозину та рибавірину не рекомендується. При їх спільному призначенні збільшується концентрація диданозину та його метаболітів. Були зареєстровані випадки тяжкої печінкової недостатності, периферичної нейропатії, панкреатиту, симптоматичної гіпрелактацидемії/лактоацидозу при одночасному застосуванні зазначених лікарських засобів.

Азатіоприн: рибавірин, володіючи інгібуючим ефектом на інозинмонофосфатдегідрогеназу, може впливати на метаболізмазатіоприну, призводячи до накопичення 6-метилтіоінозинмонофосфату, що, у свою чергу, викликає розвиток мієлотоксичності у пацієнтів.

В індивідуальних випадках, коли користь спільного застосування рибавірину та азатіоприну перевищує потенційний ризик, слід ретельно контролювати показники крові та у появи ознак мієлотоксичності – припинити лікування.

Побічні дії

Інфекційні захворювання: простий герпес, інфекції сечовивідної системи, бронхіт, кандидоз слизової оболонки порожнини рота.

Порушення з боку кровотворення та лімфатичної системи: лімфаденопатія, анемія, тромбоцитопенія.

Ендокринні захворювання: гіпотиреоїдизм, гіпертиреоїдизм.

Порушення з боку нервової системи: погіршення пам'яті, порушення смаку, парестезія, гіпестезія, тремор, слабкість, порушення настрою, підвищена збудливість, агресивність, зниження лібідо, мігрень, сонливість, гіперестезія, непритомність.

Порушення з боку органу зору: ксерофтальмія, запальні захворювання очей, біль в очах.

Порушення з боку органу слуху: вертиго, біль у вухах.

Порушення з боку серцево-судинної системи: пальпітація, периферичні набряки, тахікардія, гіперемія.

Порушення з боку респіраторної системи: біль у грудях, риніт, назофарингіт, задишка при навантаженні, носові кровотечі.

Порушення з боку травного тракту: нудота, диспепсія, метеоризм, сухість у роті, виразки слизової оболонки порожнини рота, кровоточивість ясен, стоматит, дисфагія, глосит.

Порушення з боку шкірних покривів: еритема, екзема, псоріаз, кропив'янка, фотосенсибілізація, підвищена пітливість, нічна пітливість.

Порушення з боку опорно-рухового апарату: біль у кістках, судоми м'язів, м'язова слабкість, артрит.

Репродуктивна система: імпотенція.
Загальні прояви: грипоподібні прояви, загальна слабкість, апатія, лихоманка, біль у грудній клітці, відчуття спраги.

Порушення з боку лабораторних показників: зниження рівня гемоглобіну.

Особливі вказівки

Перед початком лікування необхідно ознайомитися з інструкцією для медичного застосування пегінтерферону альфа-2а та інтерферону альфа-2а.

Психіка та ЦНС: важкі ефекти з боку ЦНС, особливо депресія, гомоцидні думки та спроби самогубства були зареєстровані у деяких хворих під час комбінованого лікування Копегусом та пегінтерфероном альфа-2 або інтерфероном альфа-2а і навіть протягом 6 місяців після припинення лікування. При застосуванні альфа-інтерферонів було зареєстровано агресивну поведінку (іноді спрямовану проти інших), сплутаність свідомості та порушення психічного стану. Хворих необхідно постійно контролювати щодо симптомів психічних порушень. При виникненні таких симптомів необхідно враховувати серйозність побічних реакцій та ухвалити рішення про відповідну терапевтичну корекцію. При збереженні або погіршенні симптомів або виявленні гомоцидних думок рекомендується припинення лікування Копегусом та пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а та спостереження хворого із застосуванням психіатричної допомоги у разі потреби.

Хворі з наявними психічними порушеннями або психічними порушеннями в анамнезі: при ухваленні рішення про необхідність призначення Копегуса в комбінації з пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а хворим з наявними психічними порушеннями або психічними порушеннями в анамнезі, початок лікування можливий лише після підбору індивідуальної тактики діагностики та медикаментозного лікування психічних порушень.

Ризик тератогенної дії: перед початком лікування Копегусом пацієнти повинні бути поінформовані про тератогенну дію рибавірину, необхідність застосування надійної та тривалої контрацепції, про ймовірність неефективності методів контрацепції та можливі наслідки у період вагітності у разі виникнення під час лікування рибавірином.

Канцерогенність: у деяких дослідженнях генотоксичності in vivo та in vitro виявлено мутагенну дію рибавірину. Потенційна канцерогенна дія рибавірину не може бути виключена.

Гемодіаліз та серцево-судинна система: зниження рівня гемоглобіну до <100 г/л було зареєстровано у 15% хворих, які отримували лікування протягом 48 тижнів Копегусом у дозі 1000/1200 мг у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а та у 19% хворих – у комбінації з інтерфероном альфа-2а. При комбінованому застосуванні рибавірину в дозі 800 мг і пегінтерферону альфа-2а протягом 24 тижнів у 3% хворих рівень гемоглобіну зменшився до 100 г/л. Ризик розвитку анемії вищий у жінок. Хоча рибавірин не безпосередньо впливає на серцево-судинну систему, анемія, асоційована із застосуванням Копегуса, може погіршувати серцеву функцію або призводити до загострення ІХС. Тому Копегус потрібно з обережністю застосовувати у хворих із захворюваннями серця. Кардіальний статус необхідно оцінювати до початку лікування та здійснювати клінічний моніторинг протягом лікування. При погіршенні серцевого статусу лікування рибавірином слід припинити. Хворих із застійною серцевою недостатністю, інфарктом міокарда та/або аритміями в анамнезі або на час терапії необхідно ретельно спостерігати. У хворих із захворюваннями серця рекомендується проводити ЕКГ до та під час курсу лікування. Серцеві аритмії (переважно надшлуночкові), як правило, відповідають на стандартне лікування, проте може виникнути необхідність припинення лікування.
Комбіноване лікування Копегусом та пегінтерфероном альфа-2а хворих з хронічним гепатитом С, у яких попередня терапія була неефективна, і у яких попереднє лікування було припинено через гематологічні побічні явища, достатньо не вивчалося. При вирішенні питання про повторне лікування необхідно ретельно оцінити переваги та ризик.

Тяжкі реакції підвищеної чутливості: при важких алергічних реакціях (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія) препарат слід відмінити та призначити відповідне лікування. Транзиторні висипання не потребують переривання лікування.

Функція печінки: при розвитку печінкової недостатності лікування Копегусом у комбінації з пегінтерфероном альфа-2а або інтерфероном альфа-2а слід припинити. При прогресуючому та клінічно значущому підвищенні рівня АлАТ, незважаючи на зниження дози, або при одночасному підвищенні рівня прямого білірубіну лікування необхідно припинити.

Порушення функції нирок. Фармакокінетика рибавірину змінюється у хворих із порушенням функції нирок із зниженням кліренсу. Перед застосуванням Копегусу рекомендується досліджувати функцію нирок у всіх хворих, бажано оцінювати кліренс креатиніну. Лікування слід розпочинати (або продовжувати у разі розвитку ниркової недостатності під час лікування) з особливою обережністю та ретельним моніторингом рівня гемоглобіну та з корекцією у разі потреби протягом усього періоду лікування. Необхідний постійний моніторинг рівня гемоглобіну під час лікування та застосовувати заходи корекції у разі потреби протягом усього періоду лікування.

Зміни з боку органу зору: при комбінованому застосуванні з альфа-інтерферонами зареєстровані окремі випадки ретинопатії, яка включала крововиливи в сітківку, бавовноподібні плями, набряк диска зорового нерва зорового нерва, обструкцію артерій чи вен сітківки, що може призвести до втрати зору. Перед застосуванням Копегуса рекомендовано провести обстеження органів зору. При зниженні чи втраті зору хворому необхідно негайно провести повне обстеження очей. Хворим із наявними порушеннями з боку органу зору (наприклад, діабетична або гіпертензивна ретинопатія) необхідно проводити періодичне офтальмологічне обстеження під час комбінованого лікування альфа-інтерферонами. Комбіноване лікування з альфа-інтерфероном необхідно припинити у хворих з порушеннями з боку органу зору, які вперше виникли, та з прогресуванням порушень з боку органу зору.

Пацієнти після трансплантації: безпека та ефективність застосування комбінованої схеми Пегасіс плюс Копегус не встановлена у пацієнтів з трансплантацією печінки та інших органів. Як і при застосуванні інших альфа-інтерферонів, при застосуванні Пегасису як монотерапії або у комбінації з Копегусом повідомлялися випадки відторгнення трансплантату печінки та нирок.

Поєднана інфекція ВІЛ–ВГС: у дослідженні NR15961 у хворих, які отримували лікування ставудином та інтерфероном з або без рибавірину, частота виникнення панкреатиту та/або лактоцидозу становить 3% . У хворих із поєднаною інфекцією ВІЛ-ВГС, які отримують високоефективну антиретровірусну терапію, може бути підвищений ризик серйозних побічних ефектів (лактоцидоз, периферична невропатія, панкреатит). У хворих з поєднаною інфекцією ВІЛ-ВГС та поширеним цирозом, які отримують високоефективну антиретровірусну терапію, підвищується ризик декомпенсації функцій печінки та можливості летального результату при комбінованому застосуванні з Копегусом та інтерферонами. Вихідні фактори хворих з поєднаною інфекцією ВІЛ-ВГС та цирозом, які можуть асоціюватися з декомпенсацією функцій печінки: підвищення рівня білірубіну в плазмі крові, зниження рівня гемоглобіну, підвищення рівня лужної фосфатази або зменшення кількості тромбоцитів, лікування диданозином. Необхідно виявляти обережність при одночасному застосуванні пегінтерферону альфа-2а та Копегусу з високоефективною антиретровірусною терапією.

Одночасне лікування рибавірином і зидовудином не рекомендується через підвищений ризик анемії.

Під час лікування хворих з поєднаною інфекцією необхідний постійний моніторинг показника Чайлд-Пью та у разі досягнення показника Чайлд-Пью 7 і більше, негайно припинити лікування.

Одночасне призначення Копегусу та диданозину не рекомендується через ризик розвитку мітохондріальної токсичності. Необхідно уникати одночасного застосування Копегусу та ставудину з метою зниження ризику перехресної мітохондріальної токсичності.

Лабораторні показники: перед початком лікування, на 2 та 4 тижні, а потім регулярно, за потребою, слід проводити контрольні лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові, аналіз електролітів, функціональні проби печінки, вміст креатиніну у плазмі крові, рівень сечової кислоти).

У літературі описано виникнення панцитопенії (анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія) та пригнічення функції кісткового мозку протягом 3-7 тижнів після одночасного застосування рибавірину та азатіоприну. Зазначені прояви мієлотоксичності були зворотними протягом 4-6 тижнів після відміни противірусної терапії та супутнього застосування азатіоприну, і не повторювалися після продовження лікування окремо кожним із препаратів.

У жінок дітородного віку необхідно щомісяця під час лікування та протягом 4 місяців після закінчення проводити тест на вагітність. Жінкам – партнерам чоловіків, які отримують лікування Копегусом, необхідно щомісяця під час лікування та протягом 4 місяців після закінчення проводити постійні тести на вагітність.

Рівень сечової кислоти може підвищуватись при застосуванні Копегусу внаслідок гемодіалізу. Тому необхідний постійний моніторинг рівня сечової кислоти щодо розвитку подагри.

Порушення з боку зубів та періодонту: при комбінованому застосуванні Копегусу та пегінтерферону альфа-2а були зареєстровані порушення з боку зубів та періодонту, які можуть призвести до втрати зубів. Під час тривалого лікування Копегусом та пегінтерфероном альфа-2а виникає сухість у роті, надаючи ушкоджуючу дію на зуби та слизові оболонки ротової порожнини. Хворим рекомендується ретельно чистити зуби 2 рази на день та регулярно відвідувати стоматолога. Крім того, у деяких хворих може виникати блювання, після якого рекомендується ретельне ополіскування ротової порожнини.

Утилізація невикористаного препарату та препарату з простроченим терміном придатності: контакт препарату із зовнішнім середовищем необхідно звести до мінімуму. Препарат не слід викидати у стічні води та побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану систему збирання відходів.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Копегус не впливає або майже не впливає на здатність керувати транспортним засобом або працювати з механізмами. Однак при застосуванні в комбінації з інтерфероном альфа такий вплив можливий. Тому пацієнтам, у яких виникає підвищена стомлюваність, сонливість або сплутаність свідомості протягом лікування, слід утримуватись від керування транспортним засобом та роботи з механізмами.

Вагітність та лактація

Копегус не слід застосовувати під час вагітності. Лікування Копегусом може бути розпочато лише після отримання негативного тесту на вагітність безпосередньо перед початком лікування. Необхідно уникати вагітності у жінок – партнерок чоловіків, які отримують Копегус. Рибавірин накопичується внутрішньоклітинно і виводиться з організму дуже повільно. У дослідженнях у тварин рибавірин викликав зміни у спермі у дозах, які нижчі порівняно з клінічними. Невідомо, чи надає рибавірин, який міститься в спермі, тератогенну дію на запліднення яйцеклітини.

У зв'язку з можливою тератогенною та ембріотоксичною дією Копегуса жінкам та чоловікам необхідна надійна контрацепція двома методами одночасно під час лікування та протягом 4 місяців після закінчення. Жінкам-партнеркам чоловіків-пацієнтів, які отримують лікування рибавірином, необхідна надійна контрацепція двома методами одночасно під час лікування і протягом 7 місяців після закінчення. Тест на вагітність слід проводити один раз на місяць під час лікування. При виникненні вагітності під час лікування та протягом 4 місяців після його закінчення пацієнтів необхідно проінформувати про суттєвий ризик виникнення тератогенної дії.

Невідомо, чи виділяється Копегус у грудне молоко, тому лікареві слід ретельно зіставити потенційний ризик впливу препарату на новонародженого та можливу користь для матері.

Застосування в дитячому віці

Не рекомендовано застосовувати Копегус дітям до 18 років, оскільки безпека та ефективність застосування препарату в комбінації з інтерфероном альфа у даної категорії пацієнтів не встановлені.