Ланвіс. Інструкція із застосування

Фармакологічна група

Протипухлинний препарат. Антиметаболіти.

Форма випуску та склад

Пігулки, покриті оболонкою, білого кольору.

В одній таблетці міститься:

Активна речовина: тіогуанін – 40 мг.

У флаконах 25 шт.

Показання

Гострий лейкоз (мієлобластний, монобластний, лімфобластний, недиференційований); хронічний мієлолейкоз, еритремія.

Протипоказання

Гіперчутливість, вагітність, лактація.

C обережністю.

Пригнічення функції кісткового мозку (лейкопенія нижче 3 тис./мкл, тромбоцитопенія нижче 100 тис./мкл, у т.ч. на тлі попередньої променевої або хіміотерапії), печінкова та/або ниркова недостатність, гострі інфекційні захворювання на вірусну, грибкову або бактеріальну природу (в т.ч. вітряна віспа, що оперізує лишай), гіперурикемія (особливо виявляється подагрою або уратним нефроуролітіазом), недостатність гіпоксантин-гуанінфосфорибозилтрансферази (каталізує утворення активного метаболіту).

Дозування

Застосовується внутрішньо.

Дорослим: (індукція ремісії) - 100-200 мг/м2/добу (в 1 або 2 прийоми) протягом 5-20 днів.

Дітям: доза коригується за площею поверхні тіла, підтримуюча доза - від 60 до 200 мг/м2 курсами або безперервно.

Лікарська взаємодія

Цитостатична ефективність при мієлобластному лейкозі підвищується при призначенні у складі комбінованої терапії. ГКС та протипухлинні антибіотики посилюють ефект тіогуаніну (взаємно). Бусульфан підвищує ризик розвитку вузлової регенеративної гіперплазії, портальної гіпертензії, варикозного розширення вен стравоходу. При лікуванні подагри або гіперурикемії може бути потрібна корекція дози протиподагричних ЛЗ (гіперурикемія на фоні лікування тіогуаніном). Інактивовані і живі вірусні вакцини можна використовувати лише з інтервалом від 3 до 12 міс до і після протипухлинної терапії, що проводиться.

Побічні дії

Лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія; аплазія кісткового мозку; гепатотоксичність, гепатонекроз, холестаз (гепатотоксичність має токсико-алергічний генез і найчастіше виникає при перевищенні рекомендованої дози 2.5 мг/кг/добу), фіброз печінки або токсичний гепатит, облітеруючий ендофлебіт вен печінки (у складі комбінованої); гіперурикемія, гіперурикозурія, сечокисла нефропатія (обумовлені швидким лізисом клітин, що призводить до підвищення концентрації сечової кислоти у сироватці крові); зниження апетиту, нудота, блювання; виразка слизової оболонки порожнини рота та ШКТ, некроз та перфорація стінки кишечника, інфекції; висипання на шкірі, свербіж.

Особливі вказівки

У період лікування необхідно регулярно контролювати активність "печінкових" трансаміназ, ЛФ, концентрацію білірубіну (щотижня на початку терапії, щомісяця в період підтримуючої терапії), Hb, гематокриту, азоту сечовини, креатиніну, числа тромбоцитів та лейкоцитів. Під час індукції ремісії, коли відбувається швидкий лізис клітин, слід контролювати концентрацію сечової кислоти у крові та сечі, гематологічні показники.

Рекомендується обережність при маніпуляціях з таблетками або поділі їх навпіл, щоб уникнути забруднення рук або вдихання препарату.

Між тіогуаніном та меркаптопурином зазвичай існує перехресна резистентність.

При виникненні лейкопенії, тромбоцитопенії, жовтяниці, порушенні функції нирок, кровотечі лікування припиняють та відновлюють після відновлення лабораторних показників та в нижчій дозі.

Рекомендується обмежити кількість венепункцій, здійснювати контроль виділень на приховану кров, збільшити споживання рідини з метою виведення сечової кислоти та у деяких випадках призначити алопуринол. При підвищенні концентрації сечової кислоти в сироватці крові може бути необхідним застосування ЛЗ, що викликають підлужування сечі. Рекомендується відмовитись від прийому етанолу.

Жінкам репродуктивного віку в період лікування та наступні 6 місяців рекомендується використовувати надійну контрацепцію.