Лінпарза. Інструкція із застосування

Фармакотерапевтична група

Протипухлинний засіб.

Форма випуску, склад та упаковка

Капсули від білого до майже білого кольору, розмір № 0, з написом "OLAPARIB 50 mg" та логотипом AstraZeneca ( ), нанесеним чорним чорнилом.

Одна капсула містить:

активна речовина: олапариб 50 мг;

допоміжні речовини: лаурил макрогол-32 гліцериди 450 мг; гіпромеллозна оболонка капсули: гіпромеллоза 93 мг, титану діоксид 1,8 мг, геланова камедь 0,3 мг, калію ацетат 0,2 мг;

чорнила для нанесення напису на оболонку капсули: шеллак 0,1 мг, барвник заліза оксид чорний 0,05 мг, етанол q.s*, ізопропанол q.s*, N- бутанол q.s*, пропіленгліколь q.s*, аміак водний 28% q.s*.

* Видаляється в процесі виробництва.

По 112 капсул у флаконі з поліетилену високої щільності з поліпропіленовою кришкою, що загвинчується, з системою захисту від дітей; по 4 флакони з інструкцією із застосування в картонній пачці з контролем першого розтину.

Показання

Підтримуюча монотерапія при платиночутливому рецидиві серозного епітеліального раку яєчників, маткових труб або первинного перитонеального раку високого ступеня злоякісності з наявністю гермінальної (спадкової) мутації гена BRCA та/або соматичної мутації гена BRCA (виникла у клітинах пухлин) відповідь) на платиновмісний режим хіміотерапії.

Протипоказання

- підвищена чутливість до олапарибу або будь-якого з компонентів препарату;

- вагітність та період грудного вигодовування (під час терапії та протягом 1 місяця після останнього прийому препарату);

- Порушення функції нирок середнього та тяжкого ступеня;

- Порушення функції печінки (підвищення концентрації білірубіну в сироватці більш ніж в 1,5 рази від верхньої межі норми);

- Діти та підлітки віком до 18 років (дані відсутні).

З обережністю

Спільний прийом із потужними індукторами або інгібіторами ізоферментів цитохрому CYP3A та інгібіторами P-gp.

Дозування

Терапію препаратом Лінпарза слід розпочинати та проводити під контролем лікаря, який має досвід лікування протипухлинними лікарськими препаратами.

У пацієнтів має бути підтверджена мутація гена BRCA – гермінальна (спадкова) або соматична (у клітинах пухлини) до початку застосування Лінпарзу. Визначення мутації BRCA необхідно проводити у кваліфікованій лабораторії за допомогою валідованого тесту. Дані щодо застосування препарату Лінпарза у пацієнтів із соматичною мутацією гена BRCA обмежені. Пацієнтам із мутаціями гена BRCA слід провести генетичне консультування згідно з місцевими стандартами лікування.

Спосіб застосування

Всередину. Капсули слід ковтати повністю, не розжовуючи, не розчиняючи і відкриваючи їх. У зв'язку з впливом їжі на абсорбцію олапарибу слід приймати препарат як мінімум через 1 годину після їди та утриматися від їжі протягом як мінімум 2 годин після прийому препарату.

Дози

Рекомендована доза Лінпарзу становить 400 мг (8 капсул) 2 рази на добу, що відповідає добовій дозі 800 мг. Пацієнти повинні розпочати підтримуючу терапію препаратом Лінпарза не пізніше 8 тижнів після завершення курсу хіміотерапії, що містить препарат платини. Рекомендується продовжувати терапію до прогресування основного захворювання. Відсутні дані щодо відновлення терапії препаратом Лінпарза після наступного рецидиву.

Пропуск прийому дози препарату

У разі пропуску дози слід прийняти таку звичайну дозу препарату у звичайний час.

Корекція дози препарату

Лікування можна призупинити для усунення небажаних реакцій, таких як нудота, блювання, діарея та анемія, та розглянути можливість зниження дози препарату.

Зменшена доза препарату, що рекомендується, становить 200 мг 2 рази на добу, що відповідає добовій дозі 400 мг. Якщо потрібне подальше зниження дози, дозу можна зменшити до 100 мг 2 рази на добу, що відповідає добовій дозі 200 мг.

Пацієнти похилого віку

Корекція початкової дози препарату у пацієнтів похилого віку не потрібна. Дані про застосування олапарибу у пацієнтів віком 75 років та старші обмежені.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Вплив порушення функції нирок на експозицію Лінпарзу не вивчався. Препарат Лінпарза можна призначати пацієнтам з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 50 мл/хв). Дані про застосування препарату Лінпарза у пацієнтів з порушенням функції нирок середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 50 мл/хв) або тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 30 мл/хв) обмежені, тому застосування препарату у таких пацієнтів протипоказане.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Вплив порушення функції печінки на експозицію Лінпарзу не вивчався. Тому застосування препарату Лінпарза у пацієнтів з порушенням функції печінки (підвищення концентрації білірубіну у сироватці більш ніж у 1,5 раза від верхньої межі норми) протипоказано, оскільки ефективність та безпека олапарибу у таких пацієнтів не встановлена.

Діти

Безпека та ефективність препарату Лінпарза у дітей та підлітків не встановлені. Дані відсутні.

Передозування

Симптоми передозування Лінпарзу не встановлені, специфічна терапія відсутня.

У разі передозування слід проводити симптоматичну терапію.

Взаємодія

Фармакодинамічні взаємодії

Клінічні дослідження олапарибу у комбінації з іншими протипухлинними лікарськими препаратами, включаючи препарати, що ушкоджують ДНК, свідчать про потенціювання та подовження мієлосупресивної токсичності. Доза препарату Лінпарза, рекомендована як монотерапія, не підходить для комбінованого застосування з іншими протипухлинними лікарськими препаратами.

Не вивчалося комбіноване застосування олапарибу з вакцинами чи імуносупресивними препаратами. Тому, у разі застосування цих препаратів у комбінації з олапарибом слід бути обережним і уважно контролювати стан пацієнтів.

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив інших препаратів на олапариб

Метаболічний кліренс олапарибу відбувається переважно за участю ізоферментів цитохрому Р450 CYP3A4/5. Клінічні дослідження щодо вивчення взаємодії з відомими інгібіторами або індукторами CYP3A не проводилися. Тому рекомендується уникати одночасного застосування олапарибу з відомими потужними інгібіторами цих ізоферментів (наприклад, ітраконазол, телітроміцин, кларитроміцин, посилені інгібітори протеази, індинавір, саквінавір, нелфінавір, боцепревір, тілапревір), наприклад, індуктор карбамазепін, невірапін та препарати звіробою продірявленого).

Вплив олапарибу на інші препарати

Олапариб може пригнічувати ізофермент цитохрому CYP3A4in vitro, і не можна виключити можливість підвищення експозиції субстратів цього ізоферменту in vivo . Тому слід з обережністю застосовувати субстрати CYP3A4 у комбінації з олапарибом, особливо препарати з малою широтою терапевтичної дії (наприклад, симвастатин, цизаприд, циклоспорин, алкалоїди ріжків, фентаніл, пімозід, сиролімус, такролімус і кветіа).

Невідомо, чи може олапариб індукувати ізоферменти CYP3A, CYP1A2, CYP2B6, CYP2C9, CYP2C19 та P-gp. Тому не можна виключати, що олапариб при сумісному застосуванні може знижувати експозицію субстратів цих метаболічних ферментів та білка-переносника. Ефективність гормональних контрацептивів може знижуватись при сумісному застосуванні з олапарибом.

В умовах in vitro олапариб може інгібувати P-gp; також було показано інгібування BRCP, ОАТР1В1, ОСТ1 та ОСТ2. Не можна виключати, що олапариб може збільшувати експозицію субстратів P-gp (наприклад, статини, дигоксин, дабігатран, колхіцин), BRCP (наприклад, метотрексат, розувастатин, сульфасалазин), ОАТР1В1 (наприклад, бозентан, глібенкламід, репаглінід, ОСТ1 (наприклад, метформін), ОСТ2 (наприклад, сироватковий креатинін). Зокрема, слід обережно призначати олапариб одночасно з будь-яким препаратом із групи статинів.

Побічні дії

Порушення метаболізму та харчування: зниження апетиту.

Порушення з боку нервової системи: головний біль, запаморочення, спотворення смаку.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у верхній частині живота, стоматит.

Загальні порушення та реакції в місці введення: стомлюваність (включаючи астенію).

Зміни параметрів лабораторних та інструментальних досліджень: анемія, нейтропенія, лімфопенія, підвищення концентрації креатиніну в крові, збільшення середнього обсягу еритроцитів, тромбоцитопенія.

Опис деяких небажаних реакцій

Прояви токсичності з боку шлунково-кишкового тракту часто спостерігаються на фоні терапії олапарибом, зазвичай представлені явищами 1 або 2 ступеня СТСАЕ і є періодичними. Ці явища могли купуватися припиненням терапії, зниженням дози препарату та/або супутніми лікарськими препаратами (наприклад, протиблювотними засобами). Профілактичний прийом протиблювотних засобів не потрібний.

Анемія та інші явища гематологічної токсичності зазвичай були 1 або 2 ступеня СТСАЕ, проте, відмічено і розвиток явищ 3 і вищих ступенів СТСАЕ. Рекомендується виконати клінічний аналіз крові до початку терапії, повторювати його щомісяця протягом перших 12 місяців терапії, а потім періодично для моніторингу клінічно значущих змін гематологічних параметрів під час лікування, які можуть вимагати припинення терапії або зниження дози препарату та/або додаткового лікування.

Особливі вказівки

Гематологічна токсичність

Гематологічна токсичність зареєстрована у пацієнтів, які отримували олапариб, включаючи клінічні діагнози та/або лабораторні відхилення слабкого або помірного ступеня (1 або 2 ступеня СТСАЕ) - анемія, нейтропенія, тромбоцитопенія та лімфопенія. Пацієнти не повинні починати терапію препаратом Лінпарза, доки їх стан не відновиться після гематологічної токсичності, спричиненої попередньою протипухлинною терапією (концентрація гемоглобіну, кількість тромбоцитів та кількість нейтрофілів повинні бути в межах норми або 1 ступеня СТСАЕ). Рекомендується виконати клінічний аналіз крові до початку терапії, повторювати його щомісяця протягом перших 12 місяців терапії і потім періодично для моніторингу клінічно значущих змін гематологічних параметрів під час лікування.

Якщо у пацієнта виникла важка гематологічна токсичність або необхідність частих гемотрансфузій, терапію Лінпарзом слід призупинити та провести відповідне гематологічне обстеження. Якщо відхилення від норми гематологічних показників зберігаються через 4 тижні після припинення прийому Лінпарзу, рекомендується провести дослідження кісткового мозку та/або цитогенетичний аналіз крові.

Мієлодиспластичний синдром / гострий мієлолейкоз

Мієлодиспластичний синдром/гострий мієлолейкоз (МДС/ОМЛ) відзначено у малої кількості пацієнтів, які отримували препарат Лінпарза як монотерапію або в комбінації з іншими протипухлинними препаратами; більшість випадків завершилися летальним кінцем. Тривалість терапії олапарибом у пацієнтів з МДС/ОМЛ, що розвинувся згодом, коливалася від < 6 місяців до > 2 роки. Випадки були типовим вторинним МДС/ОМЛ, пов'язаним з протипухлинною терапією. У всіх пацієнтів були фактори для розвитку МДС/ОМЛ; більшість випадків МДС/ОМЛ спостерігалося у носіїв гермінальної (спадкової) мутації гена BRCA (gBRCA), і у деяких пацієнтів в анамнезі відмічено рак або дисплазію кісткового мозку. Всі пацієнти раніше отримували хіміотерапію, що містить препарат платини, і багато хто також отримували інші препарати, що ушкоджують ДНК, та променеву терапію. При підтвердженні наявності МДС/ОМЛ під час терапії Лінпарзом рекомендується призначити хворому відповідну терапію. Якщо рекомендується додаткова протипухлинна терапія, прийом Лінпарзу слід припинити і не призначати в комбінації з іншими протипухлинними препаратами.

Пневмоніт

Пневмоніт зареєстрований у невеликої кількості пацієнтів, які отримували олапариб, і деякі випадки мали летальний кінець. Повідомлення про пневмоніти не мали клінічної закономірності і характеризувалися наявністю факторів, що спричиняють (рак і/або метастази в легені, фонове захворювання легень, куріння в анамнезі та/або попередня хіміотерапія і променева терапія). Якщо у пацієнта відмічені нові симптоми або погіршення наявних симптомів з боку дихальної системи, такі як задишка, кашель та лихоманка, або виявлені зміни при рентгенологічному дослідженні, терапію препаратом Лінпарза слід призупинити та негайно провести обстеження. При підтвердженні діагнозу пневмоніт терапію препаратом Лінпарза слід припинити та призначити відповідне лікування.

Ембріофетальна токсичність

Внаслідок свого механізму дії (інгібування PARP) олапариб може спричинити порушення розвитку плода у разі прийому препарату вагітною жінкою. Доклінічні дослідження показали, що олапариб несприятливо впливав на ембріофетальну виживаність у щурів і індукував розвиток значних дефектів у плода при експозиціях нижче очікуваних у людини при застосуванні препарату в рекомендованій дозі 400 мг 2 рази на добу.

Вплив на здатність керувати транспортним засобом та механізмами

При застосуванні препарату Лінпарза може виникати астенія, стомлюваність та запаморочення; пацієнтам з такими симптомами слід бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами.

Вагітність та лактація:

Жінки репродуктивного віку / контрацепція у жінок

У жінок репродуктивного віку слід виключити вагітність до початку терапії та уникати вагітності під час терапії. Тест на вагітність слід виконувати всім жінкам у пременопаузі перед початком лікування. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективну контрацепцію під час терапії та протягом 1 місяця після останнього прийому Лінпарзу. Враховуючи можливість лікарської взаємодії олапарибу та гормональних контрацептивів, під час терапії слід розглянути можливість використання додаткового негормонального методу контрацепції та регулярно проводити тест на вагітність.

Вагітність

У дослідженнях на тваринах продемонстровано репродуктивну токсичність, включаючи серйозні тератогенні ефекти та вплив на ембріофетальне виживання у самок щурів при нижчих системних експозиціях препарату, ніж системні експозиції у людей при застосуванні олапарибу в терапевтичних дозах. Відсутні дані про використання олапарибу у вагітних жінок, однак, виходячи з механізму дії олапарибу, препарат Лінпарза не слід застосовувати під час вагітності та у жінок репродуктивного віку, які не використовують надійні методи контрацепції під час терапії та протягом 1 місяця після останнього прийому препарату Лінпарза .

Період грудного вигодовування

Невідомо, чи виділяється олапариб чи його метаболіти у грудне молоко. Прийом препарату Лінпарза протипоказаний у період грудного вигодовування; з огляду на фармакологічні властивості препарату, грудне вигодовування протипоказане протягом 1 місяця після останнього прийому препарату.