ПегІнтрон. Інструкція із застосування

Клініко-фармакологічна група

Інтерферон. Імуномодулюючий препарат із противірусною дією.

Форма випуску, склад та упаковка

Ліофілізований порошок для приготування розчину для ін'єкцій білого або майже білого кольору, який не містить сторонніх включень; розчинник - прозора, безбарвна рідина, яка містить видимих частинок.

У 1 флаконі або 0.5 мл готового розчину міститься:

активна речовина: пегінтерферон альфа-2b - 50 мкг/80 мкг/100 мкг/120 мкг;

допоміжні речовини: натрію гідрофосфат, натрію дигідрофосфат, сахароза, полісорбат 80.

Розчинник: вода д/і – 0.7 мл*.

* - розчинник додається у надмірній кількості для компенсації втрат при розчиненні ліофілізату та введенні приготовленого розчину.

Флакони скляні об'ємом 2 мл (1) у комплекті з розчинником (амп. 1 шт.) - картонні пачки.

В одній шприц-ручці або 0.5 мл готового розчину міститься:

активна речовина: пегінтерферон альфа-2b - 50 мкг/80 мкг/100 мкг/120 мкг/150 мкг;

допоміжні речовини: натрію гідрофосфат, натрію дигідрофосфат, сахароза, полісорбат 80.

Розчинник: вода д/і – 0.7 мл*.

Шприц-ручки двокамерні з розчинником (1) - упаковки контурні пластикові (1) у комплекті з голкою д/п/до ін'єкції та серветками (2 шт.) - пачки картонні.

Показання

- хронічний гепатит B (лікування хворих на хронічний гепатит В у віці від 18 років за відсутності декомпенсації захворювання печінки);

- хронічний гепатит С (лікування хворих на хронічний гепатит С у віці від 18 років за відсутності декомпенсації захворювання печінки).

Загальноприйнятим оптимальним лікуванням хронічного гепатиту С є комбінована терапія препаратами інтерферону альфа-2b (включаючи пегінтерферон альфа-2b) та рибавірином. При призначенні комбінованої терапії необхідно також керуватися інструкцією з медичного застосування рибавірину.

Протипоказання

- аутоімунний гепатит або інше аутоімунне захворювання в анамнезі;

- тяжке психічне захворювання або виражені психічні порушення в анамнезі, зокрема тяжка депресія, суїцидальні думки чи спроби;

- тяжке захворювання серцево-судинної системи, нестабільне або неконтрольоване протягом попередніх 6 місяців;

- Порушення функції щитовидної залози, яку не вдається підтримувати на нормальному рівні шляхом медикаментозної терапії;

- Порушення функції нирок при КК менше 50 мл/хв (при застосуванні в комбінації з рибавірином);

- Декомпенсоване захворювання печінки;

- епілепсія та/або порушення функції ЦНС;

- вагітність (в т.ч. вагітність у жінки - партнерки чоловіка, якому передбачається лікування ПегІнтроном у комбінації з рибавірином);

- Період лактації (грудне вигодовування);

- Підвищена чутливість до будь-якого інтерферону;

- Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

Дозування

Хронічний гепатит В

Терапія ПегІнтроном повинна бути розпочата лікарем, який має досвід лікування хворих на гепатит В, і надалі проводитися під його контролем.

ПегІнтрон призначають підшкірну дозу від 1 до 1.5 мкг/кг маси тіла 1 раз на тиждень протягом від 24 до 52 тижнів. Дозу слід вибирати індивідуально, виходячи з очікуваної ефективності та безпеки застосування препарату. Пацієнтам з хронічним гепатитом В, що важко піддається лікуванню, викликаним вірусом генотипу С або D, для досягнення лікувального ефекту можуть знадобитися вищі дози препарату і більш тривалий курс лікування. Рекомендується чергувати місця для ін'єкції.

Хронічний гепатит С

Терапія ПегІнтроном повинна бути розпочата лікарем, який має досвід лікування хворих на гепатит С, і надалі проводитися під його контролем.

Монотерапія

ПегІнтрон вводять підшкірно в дозі 0.5 мг/кг або 1 мкг/кг 1 раз на тиждень протягом принаймні 6 міс. Дозу вибирають з урахуванням передбачуваної ефективності та безпеки. Якщо після перших 6 місяців лікування відбувається елімінація РНК вірусу із сироватки, то лікування продовжують ще протягом 6 місяців (тобто в цілому протягом 1 року). Якщо ж через 6 місяців лікування не відбувається елімінації РНК вірусу, то лікування припиняють.

Якщо під час лікування спостерігаються небажані явища чи зміни лабораторних показників, дозу ПегІнтрона коригують. У разі збереження небажаних ефектів або їх повторної появи після зміни дози лікування ПегІнтроном припиняють.

Безпека та ефективність лікування ПегІнтроном хворих з тяжким порушенням функції печінки не вивчалися, тому у таких хворих застосовувати ПегІнтрон не слід.

Залежність фармакокінетики ПегІнтрона від віку не виявлено. Результати дослідження фармакокінетики у пацієнтів похилого віку (65 років і старше) після одноразового підшкірного введення ПегІнтрона свідчать про те, що добору дози препарату з урахуванням віку не потрібно.

ПегІнтрон не рекомендується призначати дітям та підліткам віком до 18 років, т.к. досвіду застосування препарату у таких пацієнтів немає.

Рекомендується щоразу вибирати нове місце для підшкірної ін'єкції.

Комбінована терапія з рибавірином

При комбінованій терапії з рибавірином ПегІнтрон призначається як п/к ін'єкції в дозі 1.5 мкг/кг 1 раз на тиждень.

Рибавірин слід приймати внутрішньо щодня. Добова доза рибавірину при комбінованій терапії розраховується залежно від маси тіла. Прийом рибавірину поєднується з їдою.

Рекомендована тривалість лікування

Пацієнти, інфіковані вірусом генотипу 1

У пацієнтів, інфікованих вірусом генотипу 1, у яких після 12 тижнів лікування не відзначається елімінація РНК вірусу із сироватки крові, поява стійкої вірусологічної відповіді при продовженні лікування вельми малоймовірна.

Пацієнтам, які мають вірусологічну відповідь після 12 тижнів лікування, лікування слід продовжувати ще протягом 9 місяців (загальна тривалість лікування – 48 тижнів). Пацієнтам з низькою концентрацією вірусу (не вище 2 млн. копій/мл), у яких після 4 тижнів лікування відбулася елімінація РНК вірусу та РНК вірусу не виявлялася в наступний період - до 24 тижнів лікування, лікування після 24 тижня може бути припинено (загальна тривалість курсу – 24 тижні) або продовжено ще на 24 тижні (загальна тривалість курсу – 48 тижнів). Однак слід враховувати, що ризик рецидиву після 24-тижневого курсу лікування вищий, ніж після 48-тижневого курсу.

Пацієнти, інфіковані вірусом генотипу 2 або 3

Рекомендована тривалість лікування всім пацієнтам цієї групи – 24 тижні.

Пацієнти, інфіковані вірусом генотипу 4

Загалом зазначено, що пацієнти цієї групи піддаються лікуванню насилу. Обмежені клінічні дані (66 хворих) показують можливість застосування у пацієнтів цієї групи такої ж тактики лікування, що й у групі пацієнтів, інфікованих вірусом генотипу 1.

Рекомендації щодо корекції режиму дозування

При виникненні серйозних небажаних явищ або відхилень у лабораторних показниках під час застосування ПегІнтрону або ПегІнтрону та рибавірину слід скоригувати дозу або призупинити прийом препаратів до припинення небажаних явищ.

Корекція дози при нирковій недостатності

При монотерапії у пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв) початкова доза ПегІнтрона повинна бути знижена на 25%.

У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК 10-29 мл/хв), включаючи пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз, початкова доза ПегІнтрона повинна бути знижена на 50%. Якщо під час лікування вміст креатиніну у сироватці підвищується вище 2 мг/дл терапію ПегІнтроном слід припинити.

При призначенні комбінованої терапіїПегІнтроном та рибавірином пацієнтам з нирковою недостатністю легкого ступеня (КК не нижче 50 мл/хв) слід виявляти обережність щодо можливого розвитку анемії. Комбінована терапія ПегІнтроном та рибавірином пацієнтам з КК нижче 50 мл/хв проводитися не повинна.

Передозування

У клінічних дослідженнях було зареєстровано випадки ненавмисного передозування препарату. У всіх зазначених випадках прийнята доза перевищувала терапевтичну рекомендовану не більше, ніж у 2 рази. Серйозних реакцій був. Небажані явища проходили самостійно та не вимагали відміни терапії ПегІнтроном.

Побічні дії

Монотерапія

В основному, небажані явища були легкими або помірно вираженими і не вимагали припинення лікування.

Найбільш часто були головний біль, біль і запалення в місці ін'єкції, підвищена стомлюваність, озноб, лихоманка, депресія, біль у суглобах, нудота, алопеція, м'язово-скелетні болі, дратівливість, грипоподібні симптоми, безсоння , біль у животі, астенія, фарингіт, зниження маси тіла, анорексія, почуття тривоги, порушення концентрації уваги, запаморочення, реакції на місці ін'єкції.

Меншою часто були свербіж, сухість шкіри, нездужання, пітливість, біль у правому підребер'ї, нейтропенія, висипання, блювання, сухість у роті, емоційна лабільність, нервозність, задишка, вірусні інфекції, сонливість, зміни щитовидної залози, біль у грудях, диспепсія, припливи, парестезії, кашель, збудження, синусит, гіпертонія, гіперестезія, затуманювання зору, сплутаність свідомості, здуття живота, зниження лібідо, еритема, біль в оці, апатія, гіпестезія, нестійкий стілець, запор, менорагія, менструальні порушення.

Рідко відзначалися серйозні порушення з боку ЦНС, у т.ч. суїцидальні думки та спроби, агресивна поведінка, іноді спрямована на оточуючих, психоз, включаючи галюцинації, напади, панкреатит, гіпертригліцеридемія, аритмія, діабет, периферична невропатія, гранулоцитопенія (750/мкл), тромбоцит офтальмологічні порушення, кардіоміопатія.

Дуже рідко відзначалися рабдоміоліз, міозит, порушення функції нирок, ниркова недостатність, ішемія серця, інфаркт міокарда, ішемія мозку, мозковий крововилив, енцефалопатія, виразковий або ішемічний коліт, саркоїдоз, або загострення саркоїду , синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, некроз у місці ін'єкції, аутоімунні порушення, включаючи ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру та тромботичну тромбоцитопенічну пурпуру.

Комбінована терапія з рибавірином

Крім небажаних явищ, які спостерігалися при монотерапії ПегІнтроном, при комбінованій терапії були також відзначені такі небажані явища: тахікардія, риніт, збочення смаку, гіпотензія, непритомність, артеріальна гіпертензія, ураження слізної залози, тремор, тремор виразковий стоматит, порушення/втрата слуху, шум у вухах, серцебиття, спрага, агресивна поведінка, грибкова інфекція, простатит, середній отит, бронхіт, респіраторні порушення, ринорея, екзема, підвищена ламкість волосся, реакції підвищеної чутливості до сонячного світла та лімфо небажані явища зустрічалися із частотою від 2% до 5% випадків).

Дуже рідко комбіноване лікування рибавірином та інтерфероном альфа-2b може асоціюватися з апластичною анемією.

Лікарська взаємодія

При неодноразовому сумісному застосуванні ПегІнтрона та рибавірину ознак фармакокінетичної взаємодії між ними не виявлено.

У хворих на ВІЛ, які отримують високоактивну антиретровірусну терапію (ВААРТ), підвищений ризик розвитку молочнокислого ацидозу. Тому при додаванні комбінації ПегІнтрон+рибавірин до ВААРТ слід бути обережним.

У дослідженні застосування повторних доз ПегІнтрону (по 1.5 мг/кг 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів) пригнічення активності ізоферментів CYP1A2, CYP3A4 або N-ацетилтрансферази не виявлено, при цьому відмічено збільшення активності ізоферментів CYP2C8/D9. Тому потрібно бути обережними при призначенні ПегІнтрона спільно з лікарськими засобами, в метаболізмі яких беруть участь ізоферменти CYP2C8/C9 або CYP2D6.

Особливі вказівки

За необхідності призначення ПегІнтрона пацієнтам з тяжкими психічними порушеннями (у т. ч. пацієнтам, які мають вказівки на такі порушення в анамнезі) лікування може бути розпочато лише після ретельного індивідуального обстеження та відповідної терапії психічного розладу.

У деяких хворих під час терапії ПегІнтроном спостерігалися тяжкі порушення з боку ЦНС (зокрема депресія, суїцидальні думки та спроби самогубства). При лікуванні інтерфероном альфа зустрічалися інші порушення з боку ЦНС, в т.ч. агресивна поведінка, іноді спрямована на оточуючих, сплутаність свідомості та інші зміни психічного стану. У деяких пацієнтів, особливо похилого віку, які приймали підвищені дози інтерферону альфа-2b, відзначалося помітне зниження больової чутливості, кома, енцефалопатія. Хоча ці явища переважно оборотні, у деяких пацієнтів для повного відновлення може знадобитися до 3 тижнів. При появі психічних змін або порушень ЦНС (в т.ч. ознак депресії) рекомендується забезпечити постійне спостереження за такими хворими під час лікування та протягом 6 місяців після його закінчення з огляду на потенційну серйозність подібних небажаних явищ. При збереженні чи наростанні симптомів, особливо депресії, суїцидальних намірів чи агресивної поведінки, слід відмінити лікування ПегІнтроном та забезпечити своєчасне втручання психіатра.

При лікуванні ПегІнтроном хворі з серцевою недостатністю, інфарктом міокарда та/або аритміями (в т.ч. в анамнезі) повинні перебувати під постійним наглядом. У хворих із захворюваннями серця перед початком та під час лікування рекомендується проводити ЕКГ. Аритмії (в основному надшлуночкові), як правило, піддаються звичайній терапії, але можуть вимагати відміни ПегІнтрона.

У поодиноких випадках терапія інтерфероном альфа-2b ускладнювалася реакціями підвищеної чутливості негайного типу (наприклад, кропив'янкою, ангіоневротичним набряком, бронхоспазмом, анафілаксією). З появою таких реакцій на тлі введення ПегІнтрона слід скасувати ПегІнтрон і негайно призначити адекватну симптоматичну терапію. Минущі висипи не вимагають припинення лікування.

Рекомендується проводити дослідження функції нирок у всіх пацієнтів на початок терапії ПегІнтроном. Під час лікування хворих з порушенням функції нирок слід вести ретельне спостереження. За потреби дозу ПегІнтрона зменшують.

З появою ознак декомпенсації захворювання печінки слід припинити лікування ПегІнтроном.

Хоча лихоманка може спостерігатися в рамках грипоподібного синдрому, який часто реєструють при лікуванні інтерфероном, проте необхідно виключити інші причини стійкої лихоманки.

У хворих, які отримують терапію ПегІнтроном, необхідно забезпечити адекватну гідратацію, т.к. у деяких пацієнтів спостерігалася гіпотензія, пов'язана із зменшенням об'єму рідини в організмі. У таких випадках може знадобитися замісне введення рідини.

ПегІнтрон слід застосовувати з обережністю при захворюваннях, що призводять до інвалідизації, таких як захворювання легень (наприклад, хронічні обструктивні захворювання легень) або цукровий діабет з тенденцією до розвитку кетоацидозу. Необхідно також бути обережними у хворих з порушенням згортання крові (наприклад, при тромбофлебіті, тромбоемболії легеневої артерії) або з вираженою мієлосупресією.

У поодиноких випадках у хворих, які отримували інтерферон альфа, у легенях розвивалися інфільтрати неясної етіології, пневмоніти або пневмонії, у т.ч. з фатальним результатом. При появі лихоманки, кашлю, задишки та інших респіраторних симптомів усім хворим слід проводити рентгенографію грудної клітки. За наявності інфільтратів на рентгенограмі легень або ознак порушення функції легень за такими хворими слід встановити ретельніше спостереження та, при необхідності, скасувати інтерферон альфа. Негайне скасування інтерферону альфа та лікування кортикостероїдів призводять до зникнення небажаних явищ з боку легень.

При лікуванні інтерфероном альфа відзначали появу аутоантитіл. Клінічні прояви аутоімунних захворювань, мабуть, найчастіше виникають при лікуванні інтерфероном хворих, схильних до розвитку аутоімунних порушень.

Будь-якому пацієнтові зі скаргами на зниження гостроти зору або обмеження полів зору слід провести офтальмологічне обстеження. Подібні небажані реакції частіше виникають за наявності супутніх захворювань, тому хворим на цукровий діабет або артеріальну гіпертензію перед початком лікування ПегІнтроном рекомендується провести обстеження очей.

У пацієнтів, які отримували комбіновану терапію пегінтерфероном альфа-2b та рибавірином, відзначалися патологічні зміни з боку зубів та навколозубних тканин. Сухість у роті при тривалій комбінованій терапії рибавірином та пегінтерфероном альфа-2b може сприяти пошкодженню зубів та слизової оболонки порожнини рота. Пацієнти повинні чистити зуби щіткою 2 рази на день та регулярно проходити огляд у стоматолога. Пацієнти, у яких відзначається блювання, повинні після цього ретельно прополіскувати рот.

У хворих на хронічний гепатит С, які отримували інтерферон альфа-2b, іноді розвивалися порушення функції щитовидної залози - гіпотиреоз або гіпертиреоз. У клінічних дослідженнях інтерферону альфа-2b загалом частота порушень функції щитовидної залози становила 2.8%. Ці порушення контролювали за допомогою стандартної терапії. Механізм впливу інтерферону альфа на функцію щитовидної залози невідомий. До початку лікування ПегІнтроном у хворих слід визначити сироваткові рівні тиреотропного гормону. За наявності будь-яких порушень функції щитовидної залози рекомендується призначити звичайну терапію. ПегІнтрон не слід призначати, якщо така терапія не дає змоги підтримувати активність тиреотропного гормону на нормальному рівні. Рівні тиреотропного гормону слід визначати також у разі появи симптомів порушення функції щитовидної залози на фоні лікування інтерфероном альфа. За наявності порушення функції щитовидної залози лікування ПегІнтроном можна продовжити, якщо вміст тиреотропного гормону вдається підтримувати на нормальному рівні шляхом звичайної терапії.

Враховуючи наявні описи випадків загострення псоріазу та саркоїдозу при лікуванні інтерфероном альфа-2b, застосовувати ПегІнтрон у хворих на псоріаз або саркоїдоз слід тільки в тому випадку, якщо очікувана користь переважує можливий ризик.

Ефективність та безпека застосування ПегІнтрона (у комбінації з рибавірином або при монотерапії) у реципієнтів при пересадці органів вивчені не до кінця. Попередні дані показують почастішання випадків відторгнення пересадженої нирки. Повідомлялося також про відторгнення пересадженої печінки, проте причинно-наслідкового зв'язку з прийомом інтерферону альфа не встановлено.

Всім хворим до початку та під час лікування ПегІнтроном рекомендується проводити загальний та біохімічний аналізи крові та дослідження функції щитовидної залози. Прийнятними є такі вихідні значення показників крові: тромбоцити 100 000/мкл, нейтрофіли 1500/мкл, тиреотропний гормон в межах норми. Спостерігалися випадки гіпертригліцеридемії, а також збільшення тригліцеридів у плазмі, іноді вираженого. У зв'язку з цим усім хворим рекомендується проводити моніторування рівня ліпідів у крові.

При порушеннях функції нирок

При порушеннях функції печінки

Безпека та ефективність лікування ПегІнтроном хворих з тяжким порушенням функції печінки не вивчалися, тому у таких хворих препарат застосовувати не слід.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

При появі стомлюваності, сонливості чи сплутаності свідомості на фоні терапії ПегІнтроном не рекомендується керувати автомобілем чи складною технікою.

Вагітність та лактація

У дослідженні на приматах було показано, що інтерферон альфа-2b має абортивну дію. Пегінтрон не слід застосовувати при вагітності. ПегІнтрон можна застосовувати у жінок репродуктивного віку, якщо протягом усього лікування вони користуються ефективними методами контрацепції.

Відомостей щодо виділення компонентів препарату з грудним молоком немає. У зв'язку з цим жінкам, які годують груддю, слід припинити лікування ПегІнтроном або годування груддю, з урахуванням очікуваної користі від лікування для матері та потенційного ризику для немовляти.

У зв'язку з вираженою тератогенною та ембріотоксичною дією рибавірину, що призводить до вроджених каліцтв і загибелі плода у тварин при застосуванні в дозі, що становить 1/20 від рекомендованої терапевтичної дози, комбінована терапія ПегІнтроном та рибавірином при вагітності протипоказана.

Терапію ПегІнтроном у комбінації з рибавірином слід розпочинати лише після отримання негативного тесту на вагітність.

Жінки дітородного віку, які отримують лікування ПегІнтроном у комбінації з рибавірином, їхні партнери-чоловіки, жінки - партнерки чоловіків, які отримують лікування ПегІнтроном та рибавірином повинні щодня користуватися ефективними контрацептивними засобами протягом усього періоду лікування та мінімум, 6 місяців після його закінчення, т.к. Рибавірін накопичується внутрішньоклітинно і виводиться з організму надзвичайно повільно. Протягом цього часу необхідно щомісяця повторювати тест на вагітність.

Призначення ПегІнтрона та рибавірину жінкам дітородного віку можливе лише за умови використання ними під час лікування ефективного протизаплідного засобу.

Умови відпустки з аптек

Препарат відпускається за рецептом.

Умови та термін зберігання

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей місці при температурі від 2° до 8°С. Термін придатності – 3 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності.

Повернення до списку