Рибомустин. Інструкція із застосування

Клініко-фармакологічна група

Протипухлинний препарат. Алкілююча сполука.

Форма випуску, склад та упаковка

Порошок для приготування концентрату для приготування розчину для інфузій білого кольору, ліофілізований, мікрокристалічний.

У 1 флаконі міститься:

активна речовина: бендамустину гідрохлорид – 25 мг;

допоміжні речовини: маннітол-30 мг.

55 мг - флакони темного скла об'ємом 26 мл (1) - пачки картонні.
55 мг - флакони темного скла об'ємом 26 мл (5) - пачки картонні.
55 мг - флакони темного скла об'ємом 26 мл (10) - пачки картонні.
55 мг – флакони темного скла об'ємом 26 мл (20) – пачки картонні.

У 1 флаконі міститься:

активна речовина: бендамустину гідрохлорид – 100 мг;

допоміжні речовини: маннітол – 120 мг.

220 мг - флакони темного скла об'ємом 60 мл (1) - пачки картонні.
220 мг – флакони темного скла об'ємом 60 мл (5) – пачки картонні.

Показання

- хронічний лімфоцитарний лейкоз (ефективність застосування в терапії першої лінії порівняно з іншими хіміопрепаратами, крім хлорамбуцилу, не була встановлена);

— індолентні неходжкінські лімфоми у монотерапії у пацієнтів, у яких спостерігалося прогресування на фоні або протягом 6 місяців після закінчення терапії з включенням ритуксимабу та у комбінованій терапії як терапія 1-ї лінії.

Протипоказання

- Помірна та виражена печінкова недостатність;

- жовтяниця;

- кількість нейтрофілів менше 1500/мкл та/або тромбоцитів менше 75 000/мкл;

- Хірургічні втручання менш ніж за 30 днів до початку терапії;

- інфекції, що особливо супроводжуються лейкоцитопенією;

— дитячий вік (відсутність даних щодо ефективності та безпеки);

- Вагітність;

- Період лактації (грудного вигодовування);

- Підвищена чутливість до активної речовини або будь-якого з допоміжних компонентів або їх непереносимість.

З обережністю слід призначати препарат при легкій печінковій недостатності, при порушеннях функції нирок.

Пацієнти з наявністю в анамнезі серйозних кардіологічних захворювань (інфаркт міокарда, епізоди ішемії, аритмія) потребують ретельного моніторингу водно-електролітного балансу, особливо калію, та контролю ЕКГ у процесі терапії Рибомустином.

Дозування

При індивідуальному доборі дози слід керуватись даними спеціальної літератури.

Рибомустин призначений для внутрішньовенного введення.

Хронічний лімфоцитарний лейкоз

Рибомустин вводять у дозі 100 мг/м 2 поверхні тіла у/в у вигляді 30-хвилинної інфузії в 1 і 2 дні кожного 28-денного циклу (до 6 циклів).

У разі розвитку гематологічної токсичності 3-4 ступеня або негематологічної токсичності ≥ 2 ступеня вираженості введення Рибомустину має бути відкладено як мінімум до відновлення показників абсолютної кількості нейтрофілів ≥ 1000/мкл та кількості тромбоцитів ≥ 75 000/мкл та/або зниження ступеня вираженості 1 ступеня та менше.

Модифікація доз при гематологічній токсичності: при розвитку токсичності 3-4 ступеня доза препарату при наступних циклах повинна бути знижена до 50 мг/м 2 . У разі повторного виникнення гематологічної токсичності 3-4 ступеня доза препарату повинна бути знижена до 25 мг/м 2 .

Модифікація доз при негематологічній токсичності: при клінічно виражених ознаках 3-4 ступеня токсичності дозу Рибомустину при наступних циклах слід знизити до 50 мг/м².

Неходжкінська лімфома

Монотерапія: Рибомустин вводять у дозі 120 мг/м² у вигляді 60-хвилинної інфузії в 1 та 2 дні кожного 21-денного циклу (до 8 циклів).

Модифікація доз при гематологічній токсичності: при розвитку токсичності 4-го ступеня доза препарату при наступних циклах повинна бути знижена до 90 мг/м². У разі повторного виникнення гематологічної токсичності 4 ступеня доза препарату повинна бути знижена до 60 мг/м 2 .

Модифікація доз при негематологічній токсичності: при розвитку токсичності 3-4 ступеня дозу Рибомустину при наступних циклах слід зменшити до 90 мг/м². У разі повторного виникнення негематологічної токсичності 3-4 ступеня доза препарату повинна бути знижена до 60 мг/м 2 .

Комбінована терапія: Рибомустин вводять у дозі 60 мг/м²поверхні тіла внутрішньовенно у вигляді 30-хвилинної інфузії щодня з 1-го по 5-й дні, вінкристин - внутрішньовенно в 1-й день, преднізолон - в дозі 100 мг/м 2 внутрішньовенно щодня з 1-го по 5-й дні кожного 21-денного циклу.

Застосування у пацієнтів із порушенням функції печінки

На підставі фармакокінетичних даних немає необхідності в корекції дози у пацієнтів з нормальною функцією печінки (концентрація білірубіну в сироватці крові – 1.2 мг/дл). При легкій печінковій недостатності препарат слід застосовувати з обережністю. При помірній (активність АЛТ та/або АСТ у 2.5-10 разів вище ВГН або концентрація сироваткового білірубіну вище ВГН у 1.5-3 рази) або тяжкі печінкові недостатності (концентрація білірубіну в сироватці крові > 3×ВГН) бендамустин застосовувати не можна.

Застосування у пацієнтів із порушенням функції нирок

На підставі фармакокінетичних даних, немає необхідності в корекції дози у пацієнтів з КК 10 мл/хв.

Правила приготування розчину для інфузій

Вміст флакона 25 мг розводять у 10 мл води для ін'єкцій та струшують до повного розчинення. Вміст флакона 100 мг розводять у 40 мл води для ін'єкцій та струшують до повного розчинення.

Отриманий прозорий безбарвний концентрат містить 2.5 мг/мл бендамустину. Після 5-10 хвилинної експозиції необхідна доза Рибомустину розчиняється у 500 мл 0.9% розчину натрію хлориду для інфузії. Хімічна та фізична стабільність даного розчину зберігається протягом 5 годин при кімнатній температурі та 5 днів при зберіганні в холодильнику.

З мікробіологічної точки зору препарат слід вводити відразу після приготування розчину, якщо метод розведення не виключає можливості його мікробного обсіменіння. Якщо готовий до використання препарат не вводиться відразу ж після приготування, відповідальність за час і умови зберігання готового розчину несе обличчя, що його приготувало.

Передозування

При застосуванні максимальної одноразової дози 280 мг/м² у пацієнтів на 7-21 день спостерігалися порушення на ЕКГ, включаючи подовження інтервалу QT, синусова тахікардія, зміни сегмента ST та зубця T та блокада передньої гілки лівої ніжки пучка Гіса.

Специфічний антидот невідомий. У разі можливого передозування слід ретельно спостерігати за пацієнтом, включаючи моніторинг гематологічних показників та показників ЕКГ. Лікування симптоматичне. Діаліз малоефективний.

Побічні дії

З боку системи кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, лімфоцитопенія, анемія, тромбоцитопенія, кровотечі, гемоліз.

З боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, запалення слизових оболонок ШКТ, біль у животі, диспепсія, діарея, запор, гастроезофагеальний рефлюкс, сухість у роті, підвищення активності АЛТ, АСТ, ЛФ, концентрації , геморагічний езофагіт, шлунково-кишкова кровотеча

З боку серцево-судинної системи: аритмія, тахікардія, зниження артеріального тиску, випіт у порожнині перикарда, гостра судинна недостатність, інфаркт міокарда, серцево-легенева недостатність, флебіт.

З боку дихальної системи: порушення функції дихання, кашель, задишка, свистяче дихання, назофарингіт, фіброз легень, первинна атипова пневмонія.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, порушення смаку, тривожність, депресія, підвищена сонливість, афонія, парестезія, периферична сенсорна нейропатія, антихолінергічний синдром, атаксія, енцефаліт.

Дерматологічні реакції: алопеція, висипання на шкірі, свербіж шкіри, сухість шкіри, підвищена нічна пітливість, гіпергідроз, еритема, дерматит, свербіж, макулопапульозний висип.

З боку кістково-м'язової системи: біль у спині, артралгія, біль у кінцівках, біль у кістках.

Алергічні реакції: реакції гіперчутливості (алергічний дерматит, кропив'янка), анафілактичні/анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок.

З боку статевої системи: аменорея, безпліддя.

Місцеві реакції: біль у місці ін'єкції, еритема, некроз навколишніх тканин.

Інші: підвищення температури тіла, озноб, посилення болю, слабкість, підвищена втома, зниження маси тіла, дегідратація, приєднання вторинних інфекцій, гіперурикемія, периферичні набряки, гіпокаліємія, сепсис, синдром лізису пухлини.

Лікарська взаємодія

Жодних спеціальних досліджень лікарської взаємодії не проводилося.

Активні метаболіти бендамустину, гамма-гідроксибендамустин (М3) та N-десметил-бендамустин (М4) утворюються під дією CYP1A2. Інгібітори CYP1A2 (наприклад, флувоксамін, ципрофлоксацин) потенційно можуть збільшити концентрацію бендамустину та зменшити концентрацію активних метаболітів у плазмі крові. Індуктори CYP1A2 (наприклад, омепразол, куріння) потенційно можуть зменшити плазмові концентрації бендамустину та збільшити концентрацію його активних метаболітів у плазмі крові. Слід бути обережними при одночасному застосуванні інгібіторів або індукторів CYP1A2 або розглянути можливість альтернативного лікування.

Бендамустин у комбінації з іншими мієлосупресивними препаратами посилює ефект пригнічення кісткового мозку та токсичні властивості. Як і інші цитостатики, бендамустин пригнічує вироблення антитіл, посилюючи ризик інфекції при вакцинації.

Особливі вказівки

Лікування Рибомустином слід проводити під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами.

На тлі терапії слід регулярно, як мінімум один раз на тиждень контролювати показники периферичної крові та показники активності печінкових ферментів.

Зниження лейкоцитів, нейтрофілів та тромбоцитів, як правило, спостерігається на 14-20 день, відновлення - через 3-5 тижнів.

При використанні Рибомустину відмічено зміну функції нирок, тому під час лікування необхідно забезпечити ретельний моніторинг функції нирок.

У разі екстравазації інфузію слід негайно припинити з подальшим охолодженням місця введення та підняттям руки, де відбулася екстравазація. Препарат, що залишився, повинен бути введений в іншу вену.

Бендамустин має тератогенну та мутагенну дію. Пацієнтам на фоні терапії та як мінімум протягом 6 місяців після його закінчення слід використовувати надійні методи контрацепції. Чоловікам рекомендується вдатися до кріоконсервації сперми до початку лікування через ризик безпліддя, зумовлений застосуванням даного препарату.

При попаданні на шкіру та слизові оболонки необхідно промити їх водою з милом.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Дослідження впливу препарату Рибомустин на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не проводились. Однак під час терапії препаратом відзначали атаксію, периферичну невропатію, сонливість. Якщо подібні явища відмічаються, пацієнтам слід уникати керування транспортними засобами та роботи з механізмами.