Спрайсел. Інструкція із застосування

Клініко-фармакологічна група

Протипухлинний препарат. Інгібітор протеінтірозінкінази.

Форма випуску, склад та упаковка

Таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з маркуванням "BMS" на одній стороні і "527" - на іншій.

У 1 таблетці міститься:

активна речовина: дазатиніб – 20 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, гіпролоза, кроскармелоза натрію, магнію стеарат, опадрай білий (титану діоксид, гіпромелоза-6cP, макрогол 400).

60 шт. - флакони поліетиленові* (1) - пачки картонні.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, овальні, двоопуклі, з маркуванням "BMS" на одній стороні і "528" - на іншій.

У 1 таблетці міститься:

активна речовина: дазатиніб – 50 мг;

60 шт. - флакони поліетиленові* (1) - пачки картонні.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, з маркуванням "BMS" на одній стороні і "524" - на іншій.

У 1 таблетці міститься:

активна речовина: дазатиніб – 70 мг;

60 шт. - флакони поліетиленові* (1) - пачки картонні.

Таблетки, покриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, овальні, двоопуклі, з гравіюванням "BMS 100" на одній стороні і "852" - на іншій.

У 1 таблетці міститься:

активна речовина: дазатиніб – 100 мг;

30 шт. - флакони поліетиленові* (1) - пачки картонні.

* у флакони поміщений контейнер із осушувачем.

Показання

- хронічний мієлолейкоз у хронічній фазі, фазі акселерації або фазі лімфоїдного або мієлоїдного бластного кризу при резистентності або непереносимості попередньої терапії, включаючи іматиніб;

- гострий лімфобластний лейкоз із позитивною філадельфійською хромосомою при резистентності або непереносимості попередньої терапії.

Протипоказання

- Вагітність;

- Період лактації (грудного вигодовування);

- дитячий та підлітковий вік до 18 років;

- Підвищена чутливість до дазатинібу або інших компонентів препарату.

З обережністю: печінкова недостатність; одночасний прийом антикоагулянтів та препаратів, що впливають на функцію тромбоцитів; подовження інтервалу QT або ризик його подовження (також при одночасному прийомі препаратів, що подовжують інтервал QT); спадкова непереносимість лактози, недостатність лактази або порушення всмоктування глюкози/галактози (препарат містить лактозу 135 мг або 189 мг відповідно добовій дозі Спрайсела в 100 мг або 140 мг), одночасне застосування з субстратами ізоферменту C4PY терапевтичним діапазоном.

Дозування

Препарат приймають незалежно від їди. Таблетки слід ковтати повністю.

При хронічній фазі хронічного мієлолейкозу рекомендована початкова доза становить 100 мг 1 раз на добу вранці або ввечері.

В інших випадках - 140 мг 1 раз на добу вранці або ввечері.

Зміна дози можлива з урахуванням клінічної відповіді та переносимості препарату пацієнтом.

У разі відсутності гематологічної або цитогенетичної відповіді можливе збільшення дози препарату при хронічній фазі хронічного мієлолейкозу до 140 мг 1 раз на добу, при хронічному мієлолейкозі, що далеко зайшов, (фаза акселерації або бластного кризу) і гострому лімбофластному лейкозі з позитивною філадельфійською хромосомою. до 180 мг 1 раз на добу.

Рекомендації щодо корекції дози препарату внаслідок побічних ефектів

Мієлосупресія

При мієлосупресії слід зменшити дозу, перервати терапію чи скасувати її. У разі потреби слід провести трансфузію тромбоцитарної чи еритроцитарної маси. При стійкій мієлосупресії можливе застосування гемопоетичних факторів зростання.

Хронічна фаза хронічного мієлолейкозу (початкова доза 100 мг 1 раз на добу)

При абсолютній кількості нейтрофілів < 0.5×10⁹/л або числа тромбоцитів < 50×10⁹/л:

1. Зробити перерву в лікуванні препаратом Спрайсел до досягнення абсолютної кількості нейтрофілів ≥ 1×10⁹/л та числа тромбоцитів ≥ 50×10⁹/л.

2. Відновити терапію у колишній дозі.

3. При кількості тромбоцитів < 25×10⁹/л або абсолютну кількість нейтрофілів < 0.5×10⁹/л, що спостерігаються більше 7 днів - зробити перерву в лікуванні та після досягнення вихідних показників, терапію відновити у зниженій дозі 80 мг 1 раз на добу (другий епізод) або припинити лікування (третій епізод) ).

Хронічний мієлолейкоз (у фазі акселерації або бластного кризу) та гострий лімбофластний лейкоз з позитивною філадельфійською хромосомою (початкова доза 140 мг 1 раз на добу)

При абсолютній кількості нейтрофілів < 0.5×10⁹/л або числа тромбоцитів < 10×10⁹/л:

1. Встановити, чи обумовлена цитопенія лейкозом (аспірація чи біопсія кісткового мозку).

2. Якщо цитопенія не пов'язана з лейкозом, лікування слід перервати до досягнення абсолютної кількості нейтрофілів ≥ 1×10⁹/л та числа тромбоцитів ≥ 20×10⁹/л та відновити терапію у колишній дозі.

3. У разі рецидиву цитопенії слід знову переконатися в природі цитопенії та відновити терапію у зниженій дозі 100 мг 1 раз на добу (другий епізод) або 80 мг 1 раз на добу (третій епізод).

4. Якщо цитопенія, що виникла, пов'язана з лейкозом, слід розглянути питання про збільшення дози до 180 мг 1 раз на добу.

При розвитку тяжких негематологічних побічних ефектів лікування зупиняють до зникнення симптоматики побічного ефекту або поліпшення стану пацієнта. Лікування можна відновити у зниженій дозі.

Нирковий кліренс дазатинібу та його метаболітів становить 4%, тому корекції дози при порушеній функції нирок не потрібно.

Дазатиніб метаболізується головним чином печінкою, тому препарат слід використовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції печінки помірним та тяжким ступенем.

Клінічно значимих відмінностей у фармакокінетиці у пацієнтів похилого віку не виявлено, тому корекція дози не потрібна.

Передозування

Передозування Спрайселу зареєстровано у двох пацієнтів, які приймали протягом одного тижня по 280 мг на добу, що призвело до значного зниження кількості тромбоцитів.

У разі передозування потрібно ретельне спостереження за пацієнтами з метою контролю ступеня мієлосупресії; при необхідності – симптоматична терапія.

Побічні дії

Інфекції та інвазії: інфекції (в т.ч. бактеріальні, вірусні, грибкові), пневмонія (в т.ч. бактеріальна, вірусна та грибкова), інфекції верхніх дихальних шляхів, герпетичні інфекції, ентероколіт, сепсис (В т.ч. з летальним кінцем).

З боку кровотворної системи: фебрильна нейтропенія, панцитопенія, еритробластопенія.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (в т.ч. вузлувата еритема).

З боку ЦНС та периферичної нервової системи: головний біль, безсоння, депресія, невропатія (включаючи периферичну невропатію), запаморочення, спотворення смаку, сонливість, занепокоєння, емоційна лабільність, психоз, зниження лібідо, мозкові кров'ї , непритомність, амнезія, судоми, порушення мозкового кровообігу (інсульт), минуще порушення мозкового кровообігу.

З боку органу зору: порушення зору, сухість очей, кон'юнктивіт.

З боку органу слуху: шум у вухах, вертиго.

З боку серцево-судинної системи: кровотечі, припливи, підвищення артеріального тиску, перикардіальний випіт, аритмія (включаючи тахікардію), застійна серцева недостатність/дисфункція міокарда, прискорене серцебиття, подовження інтервалу QT на ЕКГ, стенокардія, зниження артеріального тиску, тромбофлебіт, перикардит, шлуночкова аритмія (включаючи шлуночкову тахікардію), інфаркт міокарда, легеневе серце, міокардит, гострий коронарний синдром, мармуровість шкіри.

З боку дихальної системи: плевральний випіт, задишка, кашель, легеневі інфільтрати, набряк легень, пневмоніт, легенева гіпертензія, бронхіальна астма, бронхоспазм, гострий респіраторний дистрес-синдром.

<і>З боку травної системи: діарея, нудота, блювання, біль у животі, порушення, апетиту, запалення слизових оболонок (включаючи мукозит/стоматит), шлунково-кишкові кровотечі, диспепсія, здуття живота, запори, гастрит, ураження слизової оболонки рота, коліт (включаючи нейтропенічний коліт), анорексія, дисфагія, асцит, анальні тріщини, виразки верхніх відділів ШКТ, панкреатит, езофагіт, холестаз, холецистит, гепатит.

З боку шкірних покривів: висипання на шкірі, свербіж, вугри, алопеція, сухість шкіри, гіпергідроз, кропив'янка, дерматит (включаючи екзему), шкірні виразки, бульозний дерматоз, порушення пігментації, ураження нігтів, фотосенсибілізація, гострий фебриль нейтрофільний дерматоз, паннікуліт, синдром долонно-підошовної еритродизестезії.

З боку кістково-м'язової системи: м'язово-скелетний біль, артралгія, міозит, м'язова слабкість, скелетно-м'язова скутість, збільшення активності креатинфосфокінази в крові, рабдоміоліз, тендиніт.

<і>З боку сечовидільної системи: ниркова недостатність, прискорене сечовипускання, протеїнурія.

З боку репродуктивної системи: гінекомастія, порушення менструального циклу.

Інші: затримка рідини, локалізовані набряки підшкірної клітковини різної локалізації, набряк язика, набряк губ, набряк кон'юнктиви, втома, підвищення температури, астенія, біль, біль у грудях, поширений набряк, озноб, гіперурикемія, нездужання, непереносимість високих та низьких температур, синдром лізису пухлини, гіпоальбумінемія.

Лікарська взаємодія

Препарати, які можуть підвищувати концентрацію дазатинібу у плазмі крові

Дазатиніб є субстратом ізоферменту CYP3A4. Інгібітори ізоферменту СYР3А4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, еритроміцин, кларитроміцин, ритонавір, атазанавір, індинавір, нелфінавір, саквінавір, телітроміцин, грейпфрутовий сік) можуть підвищувати концентрацію дазаетиза. Пацієнти, у яких не вдається уникнути системного прийому потужного інгібітора ізоферменту CYP3A4, повинні бути ретельними наглядом для своєчасного виявлення ознак токсичності.

Препарати, які можуть знижувати концентрацію дазатинібу у плазмі крові

Індуктори ізоферменту CYP3A4 можуть знижувати концентрацію дазатинібу у плазмі. Слід уникати спільного застосування потужних індукторів ізоферменту CYP3A4 з дазатинібом. Пацієнтам, які приймають індуктори ізоферменту CYP3A4 (наприклад, дексаметазон, фенітоїн, карбамазепін; рифампіцин, фенобарбітал або препарати звіробою продірявленого), замість цих препаратів слід призначати препарати, які не володіють (або мають мінімально).

Антациди (препарати, що містять алюмінію гідроксид/магнію гідроксид) рекомендується приймати не менше ніж за 2 години до або через 2 години після прийому дазатинібу.

Тривале пригнічення секреції кислоти шлункового соку блокаторами гістамінових Н₂-рецепторів та інгібіторами протонної помпи (наприклад, фамотидином та омепразолом) може призводити до зниження концентрації дазатинібу. Спільне застосування цих препаратів та дазатинібу не рекомендується. Як їхню альтернативу можна використовувати антациди.

Вплив дазатинібу на інші лікарські препарати

Дазатиніб є інгібітором ізоферменту CYP3A4, тому його спільне застосування із субстратами ізоферменту CYP3A4 може посилити дію даного субстрату. Субстрати ізоферменту CYP3A4 з вузьким терапевтичним діапазоном, такі як алфентаніл, астемізол, терфенадин, цизаприд, циклоспорин, фентаніл, пімозід, хінідин, сиролімус, такролімус та алкалоїди ріжків (ерготамін, дигідроертиг).

Особливі вказівки

Увага! В упаковку препарату поміщений контейнер із осушувачем, на який нанесено малюнок та попереджувальний напис - Do not eat. Contents: Silica Gel - Немає. Зміст: Силікагель. Осушувач призначений для захисту від вологи. Контейнер із осушувачем не розкривати; вміст контейнера не приймати внутрішньо.

Пригноблення кістковомозкового кровотворення

При лікуванні препаратом Спрайсел можливі важкі (3 та 4 ступені за класифікацією NCI CTC) тромбоцитопенія, анемія та нейтропенія. Частіше дані реакції реєструються у пацієнтів з фазою хронічного мієлолейкозу, що далеко зайшла, або гострим лімфобластним лейкозом з позитивною філадельфійською хромосомою, ніж у пацієнтів з хронічною фазою хронічного мієлолейкозу. Повний клінічний аналіз крові слід проводити щотижня перші 2 місяці лікування, а потім щомісяця або частіше за клінічними показаннями. Пригнічення кістково-мозкового кровотворення зазвичай оборотне і проходить при тимчасовій відміні або зниженні дози Спрайсела.

Кровотечі

Більшість випадків кровотеч на фоні застосування препарату були пов'язані з тяжкою тромбоцитопенією. Тяжкі крововиливи в головний мозок, включаючи фатальні, зареєстровані у менше 1% пацієнтів, які отримували Спрайсел. Тяжкі шлунково-кишкові кровотечі відмічені у 4% пацієнтів; зазвичай була потрібна тимчасова відміна препарату і гемотрансфузій. Інші тяжкі кровотечі зареєстровані у 2% пацієнтів.

Затримка рідини

При прийомі Спрайсел може спостерігатися затримка рідини. Затримка рідини тяжкого ступеня була зареєстрована у 10% пацієнтів, включаючи виражений плевральний та перикардіальний випіт у 7% та 1% пацієнтів відповідно. Виражений асцит і генералізований набряк розвинулися менше 1% пацієнтів. У 1% пацієнтів зареєстрований тяжкий набряк легень. З появою задишки чи сухого кашлю необхідний рентгенологічний контроль органів грудної клітини. Затримка рідини зазвичай усувається при застосуванні підтримуючої терапії з включенням діуретиків або короткого курсу кортикостероїдів. При вираженому плевральному випоті були потрібні оксигенотерапія та торакоцентез.

Довжина інтервалу QT

Дазатиніб слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з подовженим інтервалом QTс або з ризиком його подовження (при гіпокаліємії, гіпомагніємії, уродженому синдромі подовженого інтервалу QT, при антиаритмічній терапії та іншими препаратами, здатними подовжувати інтервал QT, при попередній терапії). До призначення Спрайсела слід провести корекцію гіпокаліємії та гіпомагніємії.

Зміст лактози

Препарат Спрайсел містить лактозу: у добовій дозі 100 мг – 135 мг лактози та у добовій дозі 140 мг – 189 мг лактози.

Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами

Досліджень щодо впливу препарату на здатність до водіння та керування технікою не проводилося. Якщо хворий відзначає пов'язані з лікуванням симптоми, такі як запаморочення та порушення зору, що впливають на його здатність до концентрації та швидкість реакції, рекомендується відмовитися від керування автомобілем та виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Вагітність та лактація

Пацієнтам під час лікування та як мінімум протягом 3 місяців після цього необхідно використовувати надійні методи контрацепції. Якщо вагітність настала під час лікування препаратом Спрайсел, а також якщо стало відомо, що препарат використовувався при вагітності, слід негайно проінформувати пацієнтку про можливий ризик для плода.

Невідомо, чи проникаєте дазатиніб у грудне молоко. На час лікування препаратом Спрайсел годування груддю слід припинити.